Три доби — і розшук: у Міноборони пояснили правила щодо СОЧ

У Міністерстві оборони України пояснили, як діють командири та правоохоронці після самовільного залишення військової частини або місця служби. Ключове роз’яснення стосується різниці між первинним пошуком військовослужбовця та офіційним розшуком у межах кримінального провадження. Це не одна й та сама процедура, хоча для військової служби обидві мають важливе значення.

Самовільне залишення частини, яке часто скорочено називають СОЧ, означає відсутність військовослужбовця без дозволу командира та без належних підстав. Причини такої відсутності можуть бути різними, однак сам факт неприбуття або залишення місця служби має бути зафіксований командуванням. Після цього запускається службовий алгоритм, спрямований на встановлення місця перебування людини та обставин її відсутності.

Що відбувається після виявлення відсутності військового

Насамперед командування перевіряє, чи справді військовослужбовець залишив частину самовільно. З’ясовується, коли його востаннє бачили, чи мав він дозвіл на вибуття, чи повідомляв про проблеми зі здоров’ям або сімейні обставини, а також чи міг опинитися в іншому місці за законними підставами.

Паралельно можуть перевірятися місця, де людина потенційно може перебувати, проводитися опитування побратимів і свідків, аналізуватися доступна інформація про маршрут та обставини вибуття. Такий етап є первинним пошуком. Його мета — якомога швидше знайти військовослужбовця, з’ясувати причину відсутності та не допустити погіршення ситуації.

Важливо, що первинний пошук не є тотожним оголошенню людини в розшук у кримінальній справі. Командування може намагатися встановити місце перебування військового ще до того, як буде ухвалено процесуальне рішення в межах кримінального провадження. Саме тому перші дії після виявлення відсутності не слід автоматично трактувати як початок кримінального розшуку.

Якщо військовослужбовець не повертається, а його місце перебування встановити не вдається, інформація передається відповідним органам у порядку, передбаченому законодавством. Надалі уповноважені органи оцінюють обставини події, наявність ознак правопорушення та необхідність реєстрації кримінального провадження.

Чому згадують саме три доби

У роз’ясненні Міноборони наголошується на триденному строку. Якщо військовослужбовець самовільно залишив частину і протягом трьох діб не повернувся та не повідомив про обґрунтовані причини своєї відсутності, ситуація може перейти в площину офіційного розшуку в межах кримінального провадження.

Формулювання «три доби — і розшук» не означає, що кожен випадок розглядається механічно, без перевірки конкретних обставин. Для правової оцінки важливі дата та час залишення частини, наявність або відсутність дозволу, стан здоров’я військовослужбовця, обставини неприбуття, повідомлення командуванню та інші докази.

Первинний пошук може розпочатися одразу після того, як командування встановило факт відсутності. Три доби стосуються не заборони шукати людину раніше, а моменту, після якого за відсутності повернення та пояснень можуть настати подальші процесуальні дії. Отже, ці два етапи не суперечать один одному: спочатку військова частина намагається встановити місце перебування військового, а потім за наявності підстав може бути запущена процедура розшуку в кримінальному провадженні.

Чим відрізняється первинний пошук від кримінального розшуку

Первинний пошук — це комплекс невідкладних організаційних заходів командування. Він має практичну мету: знайти військовослужбовця, перевірити інформацію про його місце перебування, з’ясувати причини відсутності та забезпечити повернення до виконання обов’язків або подальше оформлення ситуації відповідно до закону.

Розшук у межах кримінального провадження є процесуальною процедурою. Він відбувається тоді, коли є правові підстави вважати, що в діях військовослужбовця можуть бути ознаки кримінального правопорушення, а встановити його місце перебування не вдалося. У такому випадку діють органи досудового розслідування, а всі рішення та дії мають здійснюватися за правилами кримінального процесу.

Різниця між цими процедурами важлива і для самого військовослужбовця, і для його близьких. Повідомлення про відсутність у військовій частині ще не означає автоматичного оголошення людини в кримінальний розшук. Водночас ігнорувати ситуацію небезпечно: тривала відсутність без зв’язку та пояснень може призвести до фіксації СОЧ, внесення відомостей до відповідних реєстрів і початку кримінального провадження.

Якщо військовий залишив частину через поранення, гострий стан здоров’я, загрозу життю, надзвичайні сімейні обставини або інші поважні причини, це потрібно якомога швидше підтвердити документами та повідомити командування. Сам факт складних обставин не скасовує необхідності належного оформлення, але може мати значення для оцінки події та подальших рішень.

Близьким військовослужбовця також варто не приховувати інформацію про його місце перебування. Своєчасне повідомлення командуванню або компетентним органам може допомогти швидше припинити пошук, встановити обставини відсутності та уникнути додаткових ризиків для самого військового. Водночас будь-які пояснення мають бути правдивими, а документи — справжніми.

Таким чином, після самовільного залишення військової частини спочатку проводиться первинний пошук, а за відсутності військовослужбовця протягом трьох діб і наявності відповідних підстав справа може перейти до кримінально-правової площини. Головне роз’яснення Міноборони полягає в тому, що пошук силами військової частини та розшук у кримінальному провадженні — різні етапи з різними завданнями й правовими наслідками.