Дата публікації «Воно того варте». Історія фермера з Волині, який понад 10 років збирає врожаї фундука
Опубліковано 13.09.26 12:02
Переглядів статті «Воно того варте». Історія фермера з Волині, який понад 10 років збирає врожаї фундука 55

«Воно того варте». Історія фермера з Волині, який понад 10 років збирає врожаї фундука

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Волинянин для експерименту посадив 40 кущів фундука, які привіз із Польщі, на порожній земельній ділянці. Сьогодні на його землі вже росте близько 500 кущів горіха. Розповідаємо історію фермера.

«Воно того варте». Історія фермера з Волині, який понад 10 років збирає врожаї фундука

Ім'я фермера вже стало впізнаваним у місцевій громаді: про його саджання та наполегливу працю говорять сусіди, колеги та клієнти. Перші 40 кущів були посаджені більше десяти років тому як експеримент: поліпшена підбірка сортів з Польщі, мінімальна техніка, максимум ручної праці та бажання перевірити, чи зможе Волинь стати придатною територією для вирощування фундука. Сьогодні ця експериментальна ділянка перетворилась на повноцінний сад із близько 500 кущів, і фермер регулярно збирає стабільні врожаї, які продає на місцевих ринках та організовує постачання до переробних підприємств.

Фундук на Волині — це не лише модний тренд у садівництві, а реальна можливість диверсифікувати господарство. Клімат Волинської області з помірно теплим літом і холодною зимою підходить багатьом сортам фундука, за умови правильного вибору підщеп та агротехніки. Наш герой експерименту поступово відточував технологію: від вибору посадкового матеріалу до систем зрошення, проведення обрізки та захисту від шкідників.

Від експерименту до промислового саду

Перші роки були найскладнішими: кущі потребували приживлення, земля — удобрення, а фермер — знань. Він вивчав профільну літературу, консультувався з агрономами та обмінювався досвідом з колегами в Польщі. Замість масових інвестицій робив дрібні покращення: мульчування, підживлення компостом, встановлення гребенів для кращого дренажу. Через 4–5 років інвестиції почали окупатися — рослини дали перший значний врожай, а якість горіхів дозволяла продавати їх дорожче за середню ціну на ринку.

Зараз сад на 500 кущів — це вже не лише джерело доходу, а й постачальник саджанців для сусідів та молодих господарів. Фермер створив невелику навчальну програму для місцевих аграріїв: показує, як правильно садити, коли обрізати, як зберігати плоди, щоб уникнути плісняви та втрат. Він також уклав кілька контрактів з локальними переробниками, що гарантує постійний збут частини врожаю.

Економіка вирощування поступово стає зрозумілою: первісні витрати на посадковий матеріал та облаштування ділянки окуповуються за декілька років, а стабільний прибуток починає надходити, коли сад переходить у фазу регулярних врожаїв. Особливо вигідно, коли горіхи продаються на переробку або як органічний продукт з марки місцевого походження.

Поради фермера та перспективи

Фермер радить починати з невеликих ділянок і ретельно підбирати сорти. За його словами, ключові кроки для успішного вирощування фундука: якісний посадковий матеріал, правильна підготовка ґрунту, регулярна обрізка і боротьба з шкідниками, а також планування і диверсифікація каналів збуту. Важливо також думати про переробку — власний сушильний дім або співпраця з переробними підприємствами підвищують прибутковість.

Перспективи розвитку для подібних господарств у регіоні великі: попит на здорові горіхи та продукти з фундука стабільно зростає, а розвинена логістика та можливості співпраці з європейськими партнерами роблять інвестиції привабливими. Крім того, вирощування фундука сприяє збереженню родючості ґрунтів і може бути частиною стратегії сталого розвитку фермерських господарств.

Історія волинського фермера — це приклад того, як терпіння, наполегливість і системний підхід перетворюють експеримент на стабільний бізнес. Для тих, хто планує розпочати подібну справу, головне — почати обґрунтовано, з планом та готовністю вчитися. Як каже сам фермер: «воно того варте» — адже врожай, досвід і змога передати знання далі оцінюються не лише у грошах, а й у перспективі для громади та розвитку регіону.