Конституційний Суд, який минулого тижня своїм рішенням підірвав усю антикорупційну реформу і збурив суспільство та керівництво держави, до свого імовірного розпуску, ініційованого президентом України Володимиром Зеленським, може відзначитися ще одним гучним рішенням: визнати окремі положення закону про українську мову неконституційними. Цього вимагають пів сотні нардепів. Вони стверджують про дискримінацію нацменшин, зокрема російську, за мовною ознакою. Та, чи не маніпуляція це, яка була ледве не головною "фішкою" всіх політиків, і чергове підігрування Кремлю?
Розповідаємо про те, як заробляють бали політики під час різних передвиборчих кампаній, і як рішення КСУ щодо скасування "мовного закону" може розколоти суспільство.
Мовний фактор за Кравчука
Перший президент незалежної України, який обіймав високі посади за радянських часів, Леонід Кравчук був противником різких рухів і неодноразово говорив про своє бажання запам’ятатися миротворцем і водночас відкрито виступав за збереження статусу української мови як єдиної державної. І саме його мовна політика була важливою після розвалу СРСР і сильних позиції комуністів, які були наближені до Кремля. Після десятків років утисків і заборон українська почала розвиватися, до навчальних шкіл знову повернулося навчання "солов’їною".
За словами українського політика, народного депутата України від Народного Руху України Ярослава Кендзьора, Кравчук "вогнем і мечем виборював незалежність України".
Разом із тим, Кравчук неодноразово наголошував, що, на його думку, однобока підтримка української мови це неправильно. З його слів, потрібно також зважати на захист мов нацменшин, бо наша реальність така, що чимала частка громадян користується російською. 1992-го Верховною Радою був ухвалений закон "Про меншини".
Крім того, згідно з ухваленим мовним законом за часів президенства Кравчука, передбачалося, що кожен українськомовний школяр має вивчати російську і навпаки. Свої наміри у мовній політиці Кравчук пояснював бажанням повернути українцям їхню мову.
У 2013 році Леонід Кравчук, перебуваючи на посаді голови Конституційної асамблеї (мала на меті розробку тексту до нової редакції Конституції - ред.), створеної за його ініціативою, зауважував, що "мовне питання може розколоти суспільство" і його обговорення це "свідома провокація". У коментарі одному з видань Кравчук сказав, що не вірить у ймовірність запровадження другої державної мови в Україні і це, на його думку, не має перспективи.
Крок назад за часів Леоніда Кучми
А от російськомовний Леонід Кучма, який розпочинав кар’єру на "Південмаші", ставши згодом його генеральним директором, зовсім не приховував те, що не знав державної мови. І коли намагався говорити українською, то це радше був суржик, аніж чиста українська. У своїх передвиборчих гаслах відкрито говорив про зміцнення зв’язків із Росією і обіцяв російську як другу державну.
Таким чином, заохочуючи російськомовне населення до підтримки своєї кандидатури на президентських виборах. Завдяки чому в 1994 році Кучма і переміг Кравчука і навіть переобрався на другий термін. Водночас він так і не виконав свою передвиборчу обіцянку, зробити російську мову офіційною, звинувативши в цьому Раду.
Перед виборами у 1999 році Кравчук дозволив складати іспити у вищих навчальних закладах російською мовою.
Керівником виборчої кампанії Кучми був Дмитро Табачник, який згодом заявив, що заборонив "ґвалтувати" школи українськими підручниками і вважав, що дітям киян та східних і південних міст України треба забезпечити навчання російською мовою.
А от Адміністрацію президента України Леоніда Кучми у 2000-х роках очолював Віктор Медведчук, який був одним із найбільш наближених до Кучми політиків. Медведчук згодом подружився з Володимиром Путіним і вони навіть стали кумами.
Відомою є книга Кучми "Україна - не Росія". Експрезидент відкрито заявляв, що писав свою книгу російською мовою і видав її у Москві. Крім того, український переклад зробили також у Москві.
Розвиток мови за Віктора Ющенка
Ключовим вектором політики Віктора Ющенка, який прийшов на зміну Кучмі після Помаранчевої революції, була саме українська культура та історія. Він не приховував, що представляв концепцію "Без української мови немає української нації". Так, під час президентства Ющенка Голодомор було визнано геноцидом українського народу, присвоєно провіднику ОУН Степану Бандері звання Героя України.
У 2005 році під час інавгураційної промови Віктор Ющенко пообіцяв, що "кожен може навчати своїх дітей мовою батьків", але запевнив, що російська мова обмежуватися не буде. Але вже за кілька років Ющенко заявив, що "національний інформпростір має бути українським".
Ющенко у своїх промовах заявляв, що немає держави без нації і нації без мови. Він також говорив, що "без особливої підтримки російська мова витіснить українську".
Одним із найголовніших кроків тодішнього уряду було рішення про обов’язкове дублювання українською мовою частини фільмів. Втім за правління Ющенка посилився політичний опір проти української мови на Сході і Півдні України. І це рішення викликало обурення у мешканців східної України, а тому кінотеатри стояли майже порожніми, бо відвідувачів, які ходили на українські сеанси, було небагато.
Спроби Януковича впровадити російську, як державну
Уся передвиборча кампанія Віктора Януковича і його політика загалом були спрямовані саме на надання російській мові статусу державної. Ще до президенства він заявляв, що діти, які вчаться у школах східного регіону українською мовою "терплять знущання".
"Їх зараз примушують говорити українською мовою. Вони приходять додому, плачуть і не хочуть йти до школи, і таких прикладів дуже багато. Студентів з південного сходу України стало набагато менше з однієї причини, що вони не можуть пройти тести українською мовою", - заявляв у 2008 році лідер "Партії регіонів".
І на вибори у 2010 році Віктор Янукович ішов, обіцяючи впровадження подвійного російсько-українського громадянства. Цим він розраховував на підтримку Сходу, Півдня та Криму і сприяння президента Російської Федерації, з яким він у майбутньому мав тісну співпрацю.
Крім того, показовою є заява Януковича під час виступу у Страсбурзі на Парламентській Асамблеї Ради Європи в 2010 році. Тодішній президент заявив, що Голодомор 1932-33 років, який знищив мільйони українців, не був геноцидом.
"Це були наслідки сталінського тоталітарного режиму, ставлення до людей... Але визнавати Голодомор як факт геноциду щодо того чи іншого народу, ми вважаємо, буде неправильно, несправедливо. Це була трагедія, спільна трагедія держав, що входили до СРСР". - сказав Янукович.
У впровадженні мовної політики Януковичу допомагав тодішній міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, якого неодноразово критикували за антиукраїнські заяви. І навіть наступного дня після його призначення у Верховній Раді було зареєстровано проєкт постанови про звільнення Табачника, а у містах України почалися збір підписів на підтримку цієї ініціативи.
Перебуваючи на посаді очільника МОН Дмитро Табачник здійснив ряд гучних і кроків спрямованих саме на підтримку російської і знищення української мови та культури. Насамперед він намагався змінити зміст підручників з історії України, заперечував Голодомор і навіть виключив із курсу української літератури роман Василя Барки "Жовтий князь", у якому йдеться про події 1932-1933 років, натомість з’явився розділ, присвячений російськомовним поетам.
У 2011 в одному з інтерв'ю Табачник заявив, що "знання російської літератури є однією з обов'язкових і невід'ємних ознак будь-якої цивілізованої й освіченої людини". Як наслідок він ініціював запровадження в школах курсу світової літератури, замість зарубіжньої. І стверджував, що завданням його міністерства є "повернення російської літератури мовою оригіналу".
За Дмитра Табачника в міністерстві освіти було:
переведення одних українських класiв та шкiл на росiйську мову навчання та зменшення кількості годин для вивчення української в інших навчальних закладах;
попри протести батьків, викладачів і учнів Табачник ініціював закриття україномовних шкіл на Сході України;
скасовано рішення про складання тестів ЗНО лише українською мовою, дозволялося обрати одну з мов нацменшин;
у тестах ЗНО з історії України із переліку персоналій прибрали імена Степана Бандери і Романа Шухевича;
скасовано обов’язковий іспит для бакалаврів з української мови і для вступу до аспірантури;
іноземним студентам дозволили навчатися в Україні не українською, а російською мовою.
міністерство відмовилося підтримувати конкурс української мови імені Петра Яцика;
переведено садочки і школи Одеси, деяких міст Сходу та Півдня України на двомовність. У результаті 2011-2012 році в Одесі майже половина першокласників навчалися саме російською мовою.
Табачник у своїй політиці мав проросійські позиції, більшу частину українців називав "малоросами", а жителів Галичини він взагалі не відносив до українців. Так, у статті "Від Ріббентропа до Майдану" Табачник писав: "Галичани практично не мають нічого спільного з народом Великої України ні в ментальному, ні у професійному, ні в лінгвістичному, ні в політичному плані. У нас різні вороги і союзники. Навіть більше. Наші союзники і навіть брати - їхні вороги, а їхні "герої" (Бандера, Шухевич) для нас - убивці, зрадники та посібники гітлерівських катів".
У 2012 році напередодні виборів до Верховної Ради тодішні нардепи від "Партії регіонів" Вадим Колесніченко і Сергій Ківалов внесли до Ради скандальний мовний законопроєкт, який обмежував вживання української мови. Їхня ініціатива і підтримка парламенту викликали шквал критики і обурення громадян.
Україною прокотилася хвиля масових акцій протесту. До, прикладу, в Донецьку акція мала назву "Займіться ділом, а не "язиком". Там група молодиків під ОДА в масках зіграли ролі Віктора Януковича, Вадима Колесніченка та Сергія Ківалова, а потім закидали їх старими черевиками.
На захист мови тоді під стіни Українського дому вийшли протестувальники, які оголошували голодування. Перешкодити проведенню акції намагалися "беркутівці", які під час сутичок із активістами застосували проти них сльозогінний газ.
Попри масовий "Мовний Майдан", паління прапорів "регіоналів" й їхніх опудал, сутичок із "беркутівцями", тодішня влада застосувала силу проти активістів і Янукович все ж підписав скандальний закон. І лише після Революції Гідності, у 2018 році, його скасував Конституційний суд України (КСУ).
Гуманітарна політика Порошенка
Петро Порошенко неодноразово наголошував, що мова – один з головних символів народу. Саме за його президенства Рада ухвалила "мовний закон", який врегулював сфери вживання української мови та передбачив кримінальну відповідальність за наругу за нею, а в Україні уперше з'явився мовний омбудсмен, ключовим завданням якого є саме захист української мови як державної.
Ухвалення "мовного закону" відбувалося в напруженій атмосфері і супроводжувалося бурхливими обговореннями, внесенням численних правок, парламентськими баталіями та протестами під Радою. Не голосувала за закон лише фракція "Опозиційний блок", заявивши, що він нібито "розколює країну".
Крім того, за каденції Порошенка було ухвалено закон освіту, який започаткував реформу освіти в Україні. Документ визначав, зокрема, що мовою навчання в усіх закладах освіти є українська. Однак, саме цей розділ закону викликав критику не тільки всередині України, а й поза її межами.
Своє обурення через закон висловила влада Угорщини, Румунії, Польщі та традиційно Росії, яка заявила про буцімто утиски російськомовного населення. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив, що новий закон України - "ніж в спину" Угорщині. Дипломати висловили переконання, що такі нововведення є дискримінацією для нацменшин. І офіційний Будапешт після цього почав блокувати будь-які спроби зближення України і НАТО.
Влада України всі звинувачення спростовувала, Порошенко називав це нововведення "однією з найголовніших реформ", а у МОН пообіцяли, що перехід буде поступовий.
Від 1 січня 2017 року в Україні заборонили ввезення російських книг з антиукраїнським змістом. Так, для перевезення літератури з Росії треба отримати спеціальний дозвіл. Але це не стосується на перевезення до 10 примірників на людину.
Крім того, нардепи ухвалили закон, який забороняє показ серіалів та фільмів, які пропагують силові органи Росії та СРСР (ФСБ, КГБ та інші).
Торік набрала чинності нова редакція українського правопису, автори якого зазначали, що він розроблений з урахуванням "новітніх мовних явищ" та має захистити українську мову від русифікації. Зміни у правописі 2019 року наробити чимало галасу, майже у всіх були претензії до нових норм, а тому перед ухваленням закон винесли на громадське обговорення і врахували побажання українців.
Після його схвалення до Окружного адміністративного суду Києва надійшло два позови щодо оскарження нового українського правопису. Першою заявницею була матір учениці сьомого класу. Вона стверджувала, що новий правопис ускладнить вивчення мови та її грамотне використання. У другому позові заявником була ГО "Правова держава".
Поки ж старий і новий правопис існують паралельно.
Відповідно до мовного закону від вересня 2020 року російськомовні школи повинні перейти на навчання українською мовою. Втім низка чинних нардепів вбачають у ньому дискримінацію російськомовного населення та інших нацменшин. Так, нардеп від "Слуги народу" Максим Бужанський запропонував парламенту законопроєкт, який має відтермінувати цей перехід до 2023 року.
Аналіз "мовного закону" за Володимира Зеленського
Своєю чергою, Володимир Зеленський навесні минулого року, коли ще не вступив на посаду, але вже переміг на президентських виборах, сказав, що буде зроблено аналіз "мовного закону" щодо дотримання "конституційних прав та інтересів усіх громадян". І за підсумками аналізу відреагує відповідно до своїх повноважень.
Про необхідність перегляду мовного закону неодноразово висловлювався і голова Верховної Ради Дмитро Разумков.
Бурхливу реакцію викликала законодавча ініціатива нардепа від "Слуги народу" Максима Бужанського. Політик пропонує відмовитися від переходу учнів 5-11 класів російськомовних шкіл на українську мову навчання від 1 вересня 2020 року. Бужанський пропонує перейти російськомовним дітям на українську мову викладання лише через три року, а не цієї осені, як планувалося. Він хоче, щоб "перелік навчальних предметів, що вивчаються державною мовою, визначався освітньою програмою закладу освіти з урахуванням особливостей мовного середовища".
У разі ухвалення законопроєкту обов'язкове вивчення 80% предметів у школах українською мовою буде скасовано. Відповідно, річний обсяг навчального часу для отримання базової середньої освіти державною мовою складе 20% (40% в 9 класі), профільного середньої освіти - 60%.
Попри критику та рекомендацію міністерства освіти та науки України, мовного омбудсмена, відповідного профільного комітету Ради не ухвалювати законопроєкт Бужанського, заступник голови фракції "Слуга народу" Олександр Корнієнко попросив внести його до порядку денного парламенту 16 липня.
Проте, зокрема, і через акції протесту, на які 16 липня вийшли сотні обурених українців у кількох містах із закликом зняти з розгляду законопроєкт Бужанського, розгляд документу перенесли на 17 липня. Цього дня протести під Радою поновилися, активісти палили шини і вимагали відкликання законопроєкту. А парламентарі пішли на канікули, так і не розглянувши проєкт закону.
У коментарі "Радіо Свобода" 17 липня заступниця голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук сказала, що, на її думку, внесення до порядку денного цього законопроєкту помилка. З її слів, "шансів пройти у нього не було". Кравчук також заявила, що законопроєкт про мову в освітньому процесі не буде, найімовірніше, не буде розглядатися у Верховній Раді восени, бо він до цього часу "втратить свою суть".
"Оскільки, до осені, він (проєкт закону Бужанського. - ред.) втратить свій сенс. Від першого вересня 2020 російськомовні школи переходять на українську мову, тому цей закон не матиме сенсу і не буде виноситися на розгляд Верховної Ради", - сказала Євгенія Кравчук.
Своєю чергою, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба запевнив, що Україна вже виконала рекомендації Венеціанської комісії щодо закону "Про освіту" і змінювати будь-які положення у документі на вимогу інших країн більше не буде.
Думки експертів щодо мовного питання
Український політолог, голова Центру політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко у коментарі ТСН.ua сказав, що має неоднозначну думку щодо ініційованого законопроєкту Максима Бужанського. За його словами, мовна тема дуже делікатна і чутлива, а тому перед поданням подібного проєкту закону варто було би провести суспільне обговорення щодо самої проблеми. Хоч, зауважує Фесенко, загалом ідея правильна.
Політолог вважає, що розв’язати мовне питання в Україні, можна шляхом ухвалення закону про мови національних меншин. Це, крім того, одна з умов вступу до Європейського Союзу – забезпечення національним меншинам можливості зберегти свою культуру і мати право на свою рідну мову.
Крім того, Фесенко пояснює, що мовна тема перед виборами закономірно підіймається, оскільки, за його словами, "це перевірений інструмент політичної мобілізації".
На думку уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кремінь, мовне питання в Україні створене штучно і ознак утисків російської мови немає.
Політичний діяч Борислав Береза у своїй публікації наголосив, що оскільки в Україні єдина державна мова – українська, то вона має лунати в усіх держустановах. Натомість в особистому спілкуванні вважає політолог, може бути будь-яка мова, адже бути багатомовним – це, навпаки, додаткові можливості. Як приклад він навів Німеччину, де велика турецька діаспора, але навчання в школах, комунікація посадовців у всіх держорганах, відбувається німецькою.
"Коли я чую, що хтось підіймає тему мови напередодні виборів, то розумію, що черговий раз в Україні використовують цю технологію. І вона спрацьовує. Адже немає нічого дієвішого для потужного роз'єднання суспільства і консолідації навколо себе прихильників своєї позиції, як "мовне питання". І звичайно ж перед виборами. Завжди… Я реально втомився від цієї штучної проблеми. Україна йде шляхом українізації. І це добре. Головне, щоб було кому українською мовою розмовляти. Тому що, якщо всі роз'їдуться, то будуть українці у всьому світі розмовляти польською, англійською, італійською, іспанською, португальською, німецькою, естонською, французькою, китайською та навіть івритом. А в Україні будуть звучати зовсім інші мови… Хотілося б, щоб політики перестали використовувати людей для отримання більшої влади і почали б використовувати владу для створення гідних умов життя для кожного українця, який хоче жити вдома, в Україні", - висловився Борислав Береза.
Очільниця Національної комісії зі стандартів державної мови Орися Демська в інтерв’ю "Тижню" сказала, що "мова є великим елементом політичної гри" і вона "давно стала економічною одиницею".
"Є чимало праць на цю тематику. Мова - це товар на ринку мовних товарів і послуг. Класичним прикладом переведення мови з політики в економіку є практика Британської ради, Французького інституту й інших культурних національних інститутів, які пропонують складання іспитів на знання іноземної мови від рівня А1 до С2. Сюди також долучаємо видання підручників-посібників. Grammarly - український єдиноріг, надзвичайно успішний мовний проєкт. Так, він орієнтований на англійську мову, але ніхто не боронить зробити такий самий український проєкт. Світ розуміє, що мова є великим елементом політичної гри. Але водночас він також розуміє: якщо у ХХІ столітті певна мова перебуватиме тільки у площині політики - це кінець такої мови. Якщо вона не увійде на ринок мовних товарів і послуг, то це її сильно ослабить", - пояснила вона.
А що кажуть самі українці?
За даними перепису населення від 2001 року 67, 5% населення України вважали своєю рідною мовою українську. Лише 29,6% етнічних українців визнали рідною мовою російську.
У лютому 2020 року під час опитування спеціалістами Київського міжнародного інституту соціології, 37% українців заявили, що російськомовні громадяни мають отримати право спілкуватися з чиновниками російською мовою на всій території країни. Але 31% підтримує цю ідею лише в тих областях, де більшість населення цього хоче.
Щодо навчання російською мовою, то 40% респондентів вважають, що влада має надати таку можливість російськомовним громадянам в тих областях, де більшість населення цього хоче. Тим часом 33% впевнені, що така можливість має бути забезпечена на всій території України, а 24% впевнені, що влада взагалі не має цього робити.
Участь КСУ в політичних іграх
Традиційно напередодні виборів політики для власних цілей маніпулюють і спекулюють на мовній темі, розділяючи і підбурюючи українців. Мовне питання постало знову. Але тепер не під час виборчої кампанії, а після і в головній ролі із Конституційним Судом, через який окремі нардепи намагаються взяти реванш.
Від самого початку ухвалений закон про мову викликав безліч дискусій, зокрема, і у Раді. Навіть під час розгляду проєкту в першому читанні чимало депутатів вважали за необхідне доопрацювати документ. Майже два місяці поправок і Верховна Рада зрештою ухвалила законопроєкт. Висловилися проти, зокрема, представники "Опозиційного блоку".
Але і після набуття чинності документу його намагаються оскаржити. Так, до Суду звернувся 51 народний депутат, стверджуючи про неконституційність закону про українську мову. Політики вважають, що деякі положення закону буцімто дискримінаційні, а також порушують права українців на використання рідної мови, доступ до культурної продукції рідною мовою.
Перші слухання у справі в Конституційному Суді України розпочалися 7 і 9 липня 2020 року. Минулого тижня голова НАЗК Олександр Новіков, у якого фактично забрали можливість стежити за деклараціями посадовців, повідомив про плани КСУ скасувати Вищий антикорупційний суд, земельну реформу і закон про мову. Як виявилося, останнє питання розглядатимуть вже завтра, 3 листопада, і спрогнозувати рішення суддів, зважаючи на їхні останні дії, не так важко.
Джерело: ТСН