У грудні 2016 року, щоб встановити контроль над Алеппо, режиму Асада знадобилося чотири роки. Сили коаліції опозиційних повстанських груп - "Командування військових операцій" - захопили Алеппо менш ніж за чотири дні, а потім і столицю Дамаск. Сирія має стратегічне значення для Росії. У Тартусі на узбережжі Середземного моря ще з радянських часів Москва мала свою військово-морську базу. Трохи вище, ближче до турецького кордону, - авіабазу Хмеймім. Це її ворота до Середземного моря та Африки. Тому втрата Сирії – це величезний ляпас Путіну.Російське військове втручання в Сирію, щоб зберегти режим Башара Асада, почалося у 2015 році – через рік після окупації українського Криму. Цим Путін, схиблений на "кольорових революціях" і реваншизмі, хотів показати Заходу, що Арабська весна (хвиля антиурядових протестів в країнах Близького Сходу, яка у 2010 році почалася в Тунісі) в Сирії не пройде. Килимові бомбардування, застосування хімічної зброї, масові вбивства та мільйони біженців – ось як виглядала допомога Росії режиму в Сирії.Як же стало можливим стрімке падіння режиму Башара Асада?По-перше, за словами президента США Джо Байдена, який у неділю, 8 грудня, прокоментував події в Сирії, Росія не змогла його захистити через величезні втрати на війні проти України.По-друге, прем’єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, відвідавши кордон між Ізраїлем і Сирією, заявив, що падіння режиму Асада – це прямий результат ударів Ізраїлю по Ірану та "Хезболлі"."Росія та Іран були головними прихильниками режиму Асада. Вони поділяють відповідальність за злочини, скоєні проти сирійського народу. Вони також виявилися ненадійними партнерами, покинувши Асада, коли він перестав бути їм корисним. Кінець правління Асада є моментом радості, але також і невизначеності для народу Сирії і всього регіону. Ми сподіваємося на мирну передачу влади", – заявив у понеділок, 9 грудня, генсек НАТО Марк Рютте.Ну а поки російська пропаганда панікує, в мережі з’явилося безліч відео та світлин, як сирійці в самій Сирії та в інших країнах святкують повалення режиму Башара Асада. Багато хто нагадував його фразу 10-річної давності: "Я не Янукович, я нікуди не поїду". Щоправда, відео з його палацу в Дамаску та світлини колекції його автівок дуже нагадують стиль життя злочинця Януковича. Зрештою, в понеділок, 9 грудня, прессекретар Путіна Дмитро Пєсков підтвердив, що кремлівський "фюрер" особисто ухвалив рішення надати Башару Асаду та його родині притулок у Росії. Пізніше, як з’ясували західні ЗМІ, від 2013 до 2019 року сім’я Асада купила в Москва-Сіті 19 квартир на $40 млн.Поки що рано прогнозувати, як удар по інтересах Кремля на Близькому Сході через падіння режиму Башара Асада в Сирії, як і послаблення Ірану, вплине на війну Росії проти України. Але цікавий тут ще один момент. За кілька годин до падіння Дамаска й втечі Асада з Сирії, західні лідери, враховуючи обраного 47-го президента США, зібралися в Парижі на відкритті відреставрованого після пожежі у 2019 році Собору Паризької Богоматері. Після цього у Єлисейському палаці відбулася тристороння зустріч Дональда Трампа, Еммануеля Макрона та Володимира Зеленського, де обговорювали шляхи врегулювання війни.Після цього, а також новин про падіння режиму Асада в Сирії, Трамп зробив пост у соцмережах: "Асад пішов. Його покровитель Росія на чолі з Путіним більше не була зацікавлена в тому, щоб його захищати. Росія та Іран зараз перебувають в ослабленому стані: перша - через Україну та погану економіку, інший - через Ізраїль та його бойові успіхи. Я добре знаю Володимира (Путіна - ред.). Це його час діяти. Китай може допомогти. Світ чекає".Справа в тому, що Сирія та Китай були стратегічними партнерами. Китайські компанії добували в Сирії нафту. Проте це не завадило Пекіну жодним чином не підтримати режим Башара Асада. Це може бути гучним дзвіночком для режиму в Ірані, який також дає можливість китайським компаніям освоювати іранські нафтові родовища в обмін на інвестиції. Також ще в березні цього року з’являлася інформація, що Китай непрямо допомагає Ірану фінансувати єменських хуситів, які блокують рух суден у Червоному морі, незаконно купуючи 90% іранської нафти. Тому падіння режиму Башара Асада може також мати серйозні наслідки для стійкості й довіри всередині осі зла Росія-Іран-Китай-КНДР.