Військовий Сергій Тимощук провів 22 дні в оточеному селі під Покровськом – весь цей час він не знімав одяг та бронежилет, не мився, в туалет ходив у пакети, а їжу і воду отримував з дрона.Історію бійця розповідає hromadske.40-річний Сергій Тимощук родом з Київщини. Він – батько двох дітей. Був мобілізований у травні 2024 року. Зараз – військовий 2 механізованого батальйону 32 ОМБР.Сергій зізнається, що "не рвався на фронт", але вирішив: якщо дадуть повістку – то ховатися не буде.
Перше бойове завдання після відправлення на фронт – боєць потрапив у пекло. 7 грудня він з побратимами вийшли на позицію в село, що за кілька кілометрів від Покровська. Місцеві вже евакуювалися.Військові мали засісти в певній хаті, спостерігати й повідомляти про ворогів, які, наступаючи, просувалися малими групами й окупували частину села. Також їхнім завданням було – не допустити захоплення нашої позиції та стримати росіян."Ми знали, що будемо там тижнів зо два, тому добре підготувалися. Узяли на шістьох 40 сухпайків, це десь 80 кілограмів, кожен по упаковці води, у рюкзаки наклали снікерсів, сухих ковбасок. А ще зброя, бронік, магазини з набоями. Це все треба донести. Вивантажили нас на зупинці неподалік нашої хати", – розповідає Сергій.Харчі залишили на зупинці у селі, де точилися бойові дії, щоб спочатку розвідати обстановку. Коли повернулися – на місці уже нічого не було.Цивільні на лінії фронту"З місцевих ми бачили одну бабусю на четвертий день, яка з візочком прямувала на вихід із села. Вулицями періодично ходили якісь мужики. Думаємо, переодягнені в цивільне росіяни розвідували, де наші позиції. Ми помітили, що і вони, і противники у військовій формі заходили в одну й ту саму хату", – зауважує військовий.Сергій розповідає, що за 22 дні він з побратимами усунули близько 40 ворогів зі стрілецької зброї.Поранених не було змоги евакуювати, вони померлиЗгодом до групи Сергія доєдналися три побратими з іншої групи. Один з них уже був поранений у ногу, ще й обморозив її, у нього почалася гангрена. Іншому прострелили коліно."Ми кинулися тампонувати, щоб зупинити кровотечу. Не вийшло. Наклали турнікет: надіялися, що прибуде евак, хоча б поранених забрати, бо вони були на кількох позиціях. Але до нас неможливо було доїхати: територія навколо вже контролювалася ворогом. Наші намагалися вислати допомогу, але бронетехніку знищували", – розповідає Тимощук про жахи фронту.За словами бійця, дрон щодня передавав воду та їжу, скидав також і ліки: антибіотики, знеболювальні."Але людина з турнікетом без шкоди для кінцівки може перебувати дві години. Далі починається відмирання тканин, і руку чи ногу майже неможливо врятувати. Цей боєць пролежав з турнікетом два тижні", – каже Сергій.25 грудня, на Різдво, хлопці з пораненнями ніг померли з різницею у пів години. А наступного дня росіяни підпалили нам хату, де перебували військові: кинули ганчірку, просякнуту займистою речовиною. Бійцям довелося тікати, залишивши тіла полеглих побратимів.Ще один порений був поранений у руку. Він вижив, проте її довелося ампутувати.Найстрашніше – спрагаСергій розповідає, що харчі скидали з дронів: консерви, ковбасу, хліб. Також бійці мали змогу розігріти їжу, зробити чай/каву. Найгірша ситуація була з водою. Її дрон скидав окремо від решти їжі та речей.
"Дрон доставляв цілу упаковку. Її старалися обмотувати порожніми пляшками, щоби вберегти під час падіння. І я спостеріг, що виживання однієї води – від 0 до 40%, іншої – часто до 100%. Коли пляшки розбивалися, то нічого не вдієш: наступної ходки сьогодні не буде. Тому ми намагалися робити запаси", – каже військовий.За його словами, кожному бійцеві в день діставалося від 300 до 500 грамів води, а пораненим давали більше.Одяг не міняв три тижніДля гігієни вони мали вологі серветки і сухі душі. Хлопці ходили в туалет у пляшки та пакети й усе це викидали."Тож я як одягнувся 7 грудня, то лише 29-го все із себе зняв, коли нас поміняли. Здавалося, одяг і взуття зрослися зі мною", – додав Сергій Тимощук.Раніше ми писали про відважного захисника Сергія Мушика, який 59 днів самотужки утримував позицію поблизу Кліщіївки Бахмутського району.Читайте також: Сержант знищив 102 росіян й отримав звання Героя України: історія від комбата Вереса "Богу молимося, голову ховаємо!”: як виживають жителі Херсона під постійними прильотами Воював від 2014-го і приїхав у відпустку: під час удару по Полтаві загинув військовий з дружиною (фото)Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.