Удар для НАТО та шанс для Росії: західні ЗМІ про конфлікт між США і Туреччиною

Тож які наслідки матиме "економічна" війна між Туреччиною та США для Заходу та чи зможе глава Кремля Володимир Путін перетягнути турецького лідера на свій бік – аналізували іноземні ЗМІ.

Туреччина, давній союзник НАТО, наразі опинилася перед вибором між Заходом і Росією. Як свідчать події цього тижня, чиновники в Анкарі рішуче схилялися на користь Москви, пише The Wall Street Journal.

В останні тижні Туреччина і Росія "потрапили під шквал" американських санкцій, в той час як курси їхніх валют – ліри і рубля – впали щодо долара, нагадує видання.

На конференції в Анкарі у вівторок, 14 серпня, голова російської дипломатії Сергій Лавров та міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу розкритикували санкції США. Так, російський міністр назвав американську санкційну політику "протизаконною" і звинуватив Сполучені Штати у намірі в ході нечесної гри отримати вигоду зі світової торгівлі, а його турецький колега заявив, що економічні заходи США проти його країни є "ерою знущань".

Лавров (ліворуч) та Чавушоглу (праворуч) об'єдналися у критиці американських санкцій

Обіцяючи тіснішу співпрацю з Туреччиною, Лавров заявив, що Росія може відмовитися від долара у двосторонній торгівлі в майбутньому, як вона вже зробила у випадку з такими країнами, як Китай та Іран, зауважує WSJ.

Зміцнення зв'язків з Росією може допомогти Ердогану зменшити залежність його країни від Вашингтона і радикально змінити картину повоєнної Європи, в рамках якої її (тобто Туреччини – "24") Збройні сили охороняли південно-східний фланг НАТО,– прогнозує видання.

Проте не варто забувати, що відносини Росії й Туреччини останнім часом не були "безхмарними", згадати лише інциденти зі збитим турецькими військовими російським літаком у Сирії та застреленим російським послом. Утім, нещодавно Москва підписала контракти щодо постачань своєму південному сусідові більшого обсягу природного газу, будівництва АЕС та надання нової системи ПРО С-400.

За словами деяких аналітиків, нинішня суперечка між США та Туреччиною лише допомагає пришвидшити віддалення Анкари від НАТО, яке тягнулося протягом декількох років. Булент Аліріза, директор програми з вивчення Туреччини у вашингтонському Центрі стратегічних і міжнародних досліджень, вважає, що країна вперше відступила від НАТО в 2016 році, коли Ердоган після саміту альянсу зустрівся з Путіним. У 2017 році він 14 разів розмовляв із главою Кремля телефоном, натомість із Трампом – лише чотири рази, акцентує увагу Newsweek.

За словами Алірізи, яку цитує газета, це, можливо, найсерйозніша суперечка між США і Туреччиною в недавній історії.

Вона може затьмарити всі кризи останніх 40 років. Дна тут, схоже, немає,– прокоментував аналітик Newsweek.

Звісно, Москва хоче скористатися кризою у відносинах США та Туреччини, тим більше, що заклики бойкотувати iPhone можуть швидко перерости у вимоги обмежити військове співробітництво, наприклад, щодо бази "Інджирлік" або інших об'єктів США-НАТО в Туреччині, – і це в той момент, коли у Вашингтона там все ще немає посла, коментує аналітик та експерт з Туреччини в компанії Conias Risk Intelligence Магдалена Кіршнер. Водночас, за її словами, Росія, як й Іран, не в тому економічному становищі, щоб допомогти Туреччині вийти зі скрути.

Neue Zürcher Zeitung наводить думку члена Російської ради з міжнародних справ в Анкарі Тимура Ахметова, який зазначає, що хоча Москва і підтримує Туреччину на словах, однак вона не готова підкріпити свої слова справою – для цього у неї просто немає грошей. Експерт також упевнений, що Росія не зацікавлена в тому, щоб Туреччина покидала НАТО. Навпаки, Москва хоче посіяти недовіру серед союзників, а це можливо лише тоді, коли Туреччина буде членом НАТО, додає Ахметов.

Путін не зможе допомогти Ердогану витягти Туреччину з кризи в умовах економічної війни зі США

Як зазначає CNN в аналітичному матеріалі про конфлікт між двома державами, цілком імовірно, що Туреччина програє будь-яку битву, затіяну з Нью-Йорком та іншими фінансовими бастіонами, якщо не буде оголошено про "припинення вогню". А обвал ліри обернеться для Анкари фінансово-економічною кризою, що негативно позначиться на популярності Ердогана всередині країни – навіть серед його найвідданіших ідеологічних прихильників – і призведе до політичної нестабільності.

Але результат цього процесу буде довгим, тривалим і складним, що може сприяти військовому втручанню в політику держави і спричинити важкі наслідки за межами Туреччини. Треба також враховувати той факт, що Туреччина більше не буде розглядати США як надійного партнера і стратегічного союзника, акцентує увагу автор публікації Фаді Хакура.

Незалежно від того, хто буде керувати країною, послаблена Туреччина, швидше за все, буде прагнути перенести центр ваги із Заходу в бік Росії, Ірану та Євразії. Якщо станеться найгірше і в результаті політичних та економічних потрясінь така геополітично важлива країна, як Туреччина, виявиться спустошена і зруйнована, слід мати на увазі всі можливі сценарії розвитку подій.

З огляду на потенційний трагічний результат, для Заходу було б дуже розумно підготувати амбітний пакет заходів щодо пом'якшення наслідків фінансової катастрофи і подбати про те, щоб Туреччина не відходила від західних норм та інститутів. Щоб стимулювати лібералізацію реформ, необхідно в терміновому порядку відродити прагнення Туреччини вступити в ЄС. В іншому випадку втрата союзника в особі такої важливої ​​країни Заходу обійдеться дуже дорого,– застерігає журналіст.

Тож які наслідки матиме "економічна" війна між Туреччиною та США для Заходу та чи зможе глава Кремля Володимир Путін перетягнути турецького лідера на свій бік – аналізували іноземні ЗМІ.

Туреччина, давній союзник НАТО, наразі опинилася перед вибором між Заходом і Росією. Як свідчать події цього тижня, чиновники в Анкарі рішуче схилялися на користь Москви, пише The Wall Street Journal.

В останні тижні Туреччина і Росія "потрапили під шквал" американських санкцій, в той час як курси їхніх валют – ліри і рубля – впали щодо долара, нагадує видання.

На конференції в Анкарі у вівторок, 14 серпня, голова російської дипломатії Сергій Лавров та міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу розкритикували санкції США. Так, російський міністр назвав американську санкційну політику "протизаконною" і звинуватив Сполучені Штати у намірі в ході нечесної гри отримати вигоду зі світової торгівлі, а його турецький колега заявив, що економічні заходи США проти його країни є "ерою знущань".

Лавров (ліворуч) та Чавушоглу (праворуч) об'єдналися у критиці американських санкцій

Обіцяючи тіснішу співпрацю з Туреччиною, Лавров заявив, що Росія може відмовитися від долара у двосторонній торгівлі в майбутньому, як вона вже зробила у випадку з такими країнами, як Китай та Іран, зауважує WSJ.

Зміцнення зв'язків з Росією може допомогти Ердогану зменшити залежність його країни від Вашингтона і радикально змінити картину повоєнної Європи, в рамках якої її (тобто Туреччини – "24") Збройні сили охороняли південно-східний фланг НАТО,– прогнозує видання.

Проте не варто забувати, що відносини Росії й Туреччини останнім часом не були "безхмарними", згадати лише інциденти зі збитим турецькими військовими російським літаком у Сирії та застреленим російським послом. Утім, нещодавно Москва підписала контракти щодо постачань своєму південному сусідові більшого обсягу природного газу, будівництва АЕС та надання нової системи ПРО С-400.

За словами деяких аналітиків, нинішня суперечка між США та Туреччиною лише допомагає пришвидшити віддалення Анкари від НАТО, яке тягнулося протягом декількох років. Булент Аліріза, директор програми з вивчення Туреччини у вашингтонському Центрі стратегічних і міжнародних досліджень, вважає, що країна вперше відступила від НАТО в 2016 році, коли Ердоган після саміту альянсу зустрівся з Путіним. У 2017 році він 14 разів розмовляв із главою Кремля телефоном, натомість із Трампом – лише чотири рази, акцентує увагу Newsweek.

За словами Алірізи, яку цитує газета, це, можливо, найсерйозніша суперечка між США і Туреччиною в недавній історії.

Вона може затьмарити всі кризи останніх 40 років. Дна тут, схоже, немає,– прокоментував аналітик Newsweek.

Звісно, Москва хоче скористатися кризою у відносинах США та Туреччини, тим більше, що заклики бойкотувати iPhone можуть швидко перерости у вимоги обмежити військове співробітництво, наприклад, щодо бази "Інджирлік" або інших об'єктів США-НАТО в Туреччині, – і це в той момент, коли у Вашингтона там все ще немає посла, коментує аналітик та експерт з Туреччини в компанії Conias Risk Intelligence Магдалена Кіршнер. Водночас, за її словами, Росія, як й Іран, не в тому економічному становищі, щоб допомогти Туреччині вийти зі скрути.

Neue Zürcher Zeitung наводить думку члена Російської ради з міжнародних справ в Анкарі Тимура Ахметова, який зазначає, що хоча Москва і підтримує Туреччину на словах, однак вона не готова підкріпити свої слова справою – для цього у неї просто немає грошей. Експерт також упевнений, що Росія не зацікавлена в тому, щоб Туреччина покидала НАТО. Навпаки, Москва хоче посіяти недовіру серед союзників, а це можливо лише тоді, коли Туреччина буде членом НАТО, додає Ахметов.

Путін не зможе допомогти Ердогану витягти Туреччину з кризи в умовах економічної війни зі США

Як зазначає CNN в аналітичному матеріалі про конфлікт між двома державами, цілком імовірно, що Туреччина програє будь-яку битву, затіяну з Нью-Йорком та іншими фінансовими бастіонами, якщо не буде оголошено про "припинення вогню". А обвал ліри обернеться для Анкари фінансово-економічною кризою, що негативно позначиться на популярності Ердогана всередині країни – навіть серед його найвідданіших ідеологічних прихильників – і призведе до політичної нестабільності.

Але результат цього процесу буде довгим, тривалим і складним, що може сприяти військовому втручанню в політику держави і спричинити важкі наслідки за межами Туреччини. Треба також враховувати той факт, що Туреччина більше не буде розглядати США як надійного партнера і стратегічного союзника, акцентує увагу автор публікації Фаді Хакура.

Незалежно від того, хто буде керувати країною, послаблена Туреччина, швидше за все, буде прагнути перенести центр ваги із Заходу в бік Росії, Ірану та Євразії. Якщо станеться найгірше і в результаті політичних та економічних потрясінь така геополітично важлива країна, як Туреччина, виявиться спустошена і зруйнована, слід мати на увазі всі можливі сценарії розвитку подій.

З огляду на потенційний трагічний результат, для Заходу було б дуже розумно підготувати амбітний пакет заходів щодо пом'якшення наслідків фінансової катастрофи і подбати про те, щоб Туреччина не відходила від західних норм та інститутів. Щоб стимулювати лібералізацію реформ, необхідно в терміновому порядку відродити прагнення Туреччини вступити в ЄС. В іншому випадку втрата союзника в особі такої важливої ​​країни Заходу обійдеться дуже дорого,– застерігає журналіст.