Ічнянський апокаліпсис: диверсія недбалістю, або Хіба горять склади, як грошей повно

Так само щороку ми шукаємо винних, і не знаходимо. І щороку наші чиновники обіцяють зробити усе можливе, аби убезпечитися від повторення сумних інцидентів. Та ніхто не робить жодних висновків.

І от коли минулого тижня вибухнуло в Чернігівській області, всі знову згадали, як це було рік тому в Калинівці, а позаминулого року у Балаклії. До речі, Балаклійська історія – то взагалі "пісня".

Напередодні Ічнянського апокаліпсису Харківський адміністративний апеляційний суд відновив у посаді Сергія Кравченка – відповідального за військові склади в Балаклії. Він був звільнений після масштабних вибухів на ввіреному йому об'єкті.

Особистої провини підполковника у тому, що сталося, суд не побачив. Тож повернув йому посаду та зобов'язав державу виплатити усю зарплату з преміями і надбавками за час його відсторонення від служби.

Вибухи у Балаклії

Поки йшов цей судовий процес, стало відомо, що насправді на 65 арсеналі в Балаклії були порушені усі можливі норми зберігання снарядів, не дотримані норми протипожежної безпеки, розміщення боєприпасів, тотальне ігнорування приписів із головного штабу щодо запобігання таким ситуаціям.

Відповідальність розпорошена і, напевне, на переконання суду, повісити всіх собак на одного начальника зберігання Кравченка було б нечесно. Тому суд виправдав його загалом. Отже – жодних винуватих!

А от в Ічні, уявіть собі, зіграли на випередження. Ні, не на випередження щодо вибухів. Просто, на відміну від ситуації навколо Балаклії, звільнили відповідального за арсенал військового не після вибухів, а до – ще у серпні.

Виявляється, Сили спеціальних операцій у серпні 2018 року перевірили всі склади боєприпасів в Україні, щоб оцінити здатність об'єктів протистояти диверсіями. У Ічні віднайшли купу порушень. І усувати їх успішно почали. Людину звільнили – і, до речі, тепер відповідальність за вибухи йому не загрожує. А от саму небезпеку, як бачимо, ліквідовувати не поспішали. Гадали, минеться – а сталося по-іншому.

Звісно, перша і найпростіша версія – це російські диверсанти. Її виключати не можна. Але недбалість тих, хто охороняє ці склади – першопричина цих надзвичайних ситуацій.

Пожежа біля Ічні

Попри четверту пожежу на військовому складі немає жодного судового вироку: не покарані ані "стрілочники" на місцях, на яких попервах звалювали всю відповідальність, не засумнівались у власній профпридатності і виші військові чини, як міністр оборони Полторак та начальник Генштабу Муженко.

Складається враження, що допоки усі склади один за одним не перегорять по всій країні, проблема зберігання боєприпасів, що дісталися нам у спадок із ще із радянських часів, вирішена не буде.

А чи знали ви, що на ці потреби щорічно із державного бюджету виділяються доволі суттєві суми?

Наші колеги із проекту "Марлін" поділились важливим документом. Це звіт казначейства щодо виконання цілої державної програми з утилізації боєприпасів та упередження вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів ЗСУ. Лише цього року виділили 500 мільйонів гривень, а витратили лише 150! Тобто менше третини грошей освоїли! А кошти ж справно виділялись, починаючи з 2014 року.

Звіт казначейства щодо виконання державної програми з утилізації боєприпасів

Зокрема, за ці гроші мали були б бути утилізовані застарілі снаряди, мали б бути збудовані сховища, які б убезпечили від масштабів руйнувань в разі навіть тої диверсії. За ці гроші мала б бути організована належна охорона складів, на які міноборони просило закласти гроші у бюджеті, і воно їх отримало. Чи варто нагадувати про результат?

Але ж голослівний піар замість дії – то головне. Ще у травні міністр оборони Степан Полторак, інспектуючи будівництво залізобетонного сховища на військовому арсеналі на Хмельниччині, бадьоро заявив, що до кінця цього року міноборони побудує ще 15 сховищ, ще на трьох арсеналах. І це – ознака турботи влади про населення, ніхто не допустить повторення Балаклії та Калинівки. Арсенал біля Ічні, до речі був у цьому списку другим.

Питання невідкладного будівництва захищених підземних сховищ боєприпасів гостро підіймав парламентський комітет з питань нацбезпеки і оборони, і не без їх участі фінансування було принципово збільшено.

Обіцянки-цяцянки, владний піар, і люди, які змушені рятуватись через недбалість посадовців. А ще ж і одвічний ворог будь-яких зрушень – бюрократія. Бо ж окрім того, що не можуть звести надійні сховища, не можуть і утилізувати старі небезпечні боєприпаси. Офіційно минулого року провалили програму з утилізації чотирьох тисяч снарядів, бо занадто довго узгоджували це питання між відомствами.

Важко тут додати ще щось. Незрозуміла мотивація чиновників, які прагнуть дістатися високих посад, керувати бюджетними потоками та перекладати папірці, а в разі проблем – зрікатися персональної відповідальності.

Так само щороку ми шукаємо винних, і не знаходимо. І щороку наші чиновники обіцяють зробити усе можливе, аби убезпечитися від повторення сумних інцидентів. Та ніхто не робить жодних висновків.

І от коли минулого тижня вибухнуло в Чернігівській області, всі знову згадали, як це було рік тому в Калинівці, а позаминулого року у Балаклії. До речі, Балаклійська історія – то взагалі "пісня".

Напередодні Ічнянського апокаліпсису Харківський адміністративний апеляційний суд відновив у посаді Сергія Кравченка – відповідального за військові склади в Балаклії. Він був звільнений після масштабних вибухів на ввіреному йому об'єкті.

Особистої провини підполковника у тому, що сталося, суд не побачив. Тож повернув йому посаду та зобов'язав державу виплатити усю зарплату з преміями і надбавками за час його відсторонення від служби.

Вибухи у Балаклії

Поки йшов цей судовий процес, стало відомо, що насправді на 65 арсеналі в Балаклії були порушені усі можливі норми зберігання снарядів, не дотримані норми протипожежної безпеки, розміщення боєприпасів, тотальне ігнорування приписів із головного штабу щодо запобігання таким ситуаціям.

Відповідальність розпорошена і, напевне, на переконання суду, повісити всіх собак на одного начальника зберігання Кравченка було б нечесно. Тому суд виправдав його загалом. Отже – жодних винуватих!

А от в Ічні, уявіть собі, зіграли на випередження. Ні, не на випередження щодо вибухів. Просто, на відміну від ситуації навколо Балаклії, звільнили відповідального за арсенал військового не після вибухів, а до – ще у серпні.

Виявляється, Сили спеціальних операцій у серпні 2018 року перевірили всі склади боєприпасів в Україні, щоб оцінити здатність об'єктів протистояти диверсіями. У Ічні віднайшли купу порушень. І усувати їх успішно почали. Людину звільнили – і, до речі, тепер відповідальність за вибухи йому не загрожує. А от саму небезпеку, як бачимо, ліквідовувати не поспішали. Гадали, минеться – а сталося по-іншому.

Звісно, перша і найпростіша версія – це російські диверсанти. Її виключати не можна. Але недбалість тих, хто охороняє ці склади – першопричина цих надзвичайних ситуацій.

Пожежа біля Ічні

Попри четверту пожежу на військовому складі немає жодного судового вироку: не покарані ані "стрілочники" на місцях, на яких попервах звалювали всю відповідальність, не засумнівались у власній профпридатності і виші військові чини, як міністр оборони Полторак та начальник Генштабу Муженко.

Складається враження, що допоки усі склади один за одним не перегорять по всій країні, проблема зберігання боєприпасів, що дісталися нам у спадок із ще із радянських часів, вирішена не буде.

А чи знали ви, що на ці потреби щорічно із державного бюджету виділяються доволі суттєві суми?

Наші колеги із проекту "Марлін" поділились важливим документом. Це звіт казначейства щодо виконання цілої державної програми з утилізації боєприпасів та упередження вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів ЗСУ. Лише цього року виділили 500 мільйонів гривень, а витратили лише 150! Тобто менше третини грошей освоїли! А кошти ж справно виділялись, починаючи з 2014 року.

Звіт казначейства щодо виконання державної програми з утилізації боєприпасів

Зокрема, за ці гроші мали були б бути утилізовані застарілі снаряди, мали б бути збудовані сховища, які б убезпечили від масштабів руйнувань в разі навіть тої диверсії. За ці гроші мала б бути організована належна охорона складів, на які міноборони просило закласти гроші у бюджеті, і воно їх отримало. Чи варто нагадувати про результат?

Але ж голослівний піар замість дії – то головне. Ще у травні міністр оборони Степан Полторак, інспектуючи будівництво залізобетонного сховища на військовому арсеналі на Хмельниччині, бадьоро заявив, що до кінця цього року міноборони побудує ще 15 сховищ, ще на трьох арсеналах. І це – ознака турботи влади про населення, ніхто не допустить повторення Балаклії та Калинівки. Арсенал біля Ічні, до речі був у цьому списку другим.

Питання невідкладного будівництва захищених підземних сховищ боєприпасів гостро підіймав парламентський комітет з питань нацбезпеки і оборони, і не без їх участі фінансування було принципово збільшено.

Обіцянки-цяцянки, владний піар, і люди, які змушені рятуватись через недбалість посадовців. А ще ж і одвічний ворог будь-яких зрушень – бюрократія. Бо ж окрім того, що не можуть звести надійні сховища, не можуть і утилізувати старі небезпечні боєприпаси. Офіційно минулого року провалили програму з утилізації чотирьох тисяч снарядів, бо занадто довго узгоджували це питання між відомствами.

Важко тут додати ще щось. Незрозуміла мотивація чиновників, які прагнуть дістатися високих посад, керувати бюджетними потоками та перекладати папірці, а в разі проблем – зрікатися персональної відповідальності.