Дата публікації "Бахмутська м'ясорубка": проєкт "К", штурмові загони та майже 20 тисяч загиблих – якою ціною "Вагнер" захоплював місто
Опубліковано 10.06.24 18:19
Дата оновлення "Бахмутська м'ясорубка": проєкт "К", штурмові загони та майже 20 тисяч загиблих – якою ціною "Вагнер" захоплював місто
Оновлено 31.05.25 21:08
Переглядів статті "Бахмутська м'ясорубка": проєкт "К", штурмові загони та майже 20 тисяч загиблих – якою ціною "Вагнер" захоплював місто 8

"Бахмутська м'ясорубка": проєкт "К", штурмові загони та майже 20 тисяч загиблих – якою ціною "Вагнер" захоплював місто

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

З майже 20 тисяч "вагнерівців", які загинули під час штурму Бахмута на Донеччині, понад 17 тисяч були ув'язненими, вивезеними на фронт із російських колоній та СІЗО.Одне з найвідоміших відео із уже покійним засновником ПВК "Вагнер" Євгеном Пригожиним зняли у травні 2023 року. На тлі двох десятків трупів своїх бійців Пригожин кричить у камеру "Шойгу! Герасимов! Де боєприпаси?". BBC та "Медіазона" у спільному матеріалі розповіли, якою ціною найманці Пригожина захопили місто.Тодішній ватажок "вагнерівців" стверджував, що великі втрати його найманців під час штурму Бахмута пов'язані насамперед із неквапливістю Міністерства оборони РФ та браком снарядів. Проте, журналісти виявили, що найбільші щоденні втрати – по 200-213 осіб – "Вагнер" зазнавав набагато раніше – ще у січні 2023 року.Пізніше Пригожин визнав, що "поклав" у боях за Бахмут 20 тисяч найманців. Він стверджував, що лише половина з них – ув'язнені.BBC та "Медіазона" отримали повний список із особистими даними 19 547 загиблих "вагнерівців", з яких ув'язненими були не 50%, як стверджував Пригожин, а 88% – 17 175 окупантів.Це документи про виплати компенсації в 5 млн рублів за смерть найманця за стандартним контрактом із ПВК "Вагнер". Ці списки "гробових" джерело ЗМІ отримало у серпні 2023 року, невдовзі після загибелі Євгена Пригожина.Проєкт "К"ПВК "Вагнер" почала вербувати ув'язнених у колоніях на початку липня 2022 року. Полігоном став рідний для Євгена Пригожина регіон – Ленінградська область.Пітерська виправна колонія 7 суворого режиму "Яблунівка" – перша установа, з якої надійшла інформація про вербування. У цій колонії відбувають покарання лише ті, хто засуджений уже щонайменше вдруге.Видання "Важливі історії" оцінювало чисельність першої групи найманців Пригожина у 35-40 осіб, і ця цифра відповідає дійсності: порядковий номер жетона останнього загиблого з "Яблунівки" – 35.

Другим випробувальним полігоном стала пітерська виправна колонія 6 "Обухово". Пригожин намагався завербувати ув'язнених, які сиділи за статтями на кшталт "вбивство" або "розбійний напад", вважаючи, що вони будуть кориснішими на фронті.Так, із цих двох колоній суворого режиму, розпочався "проєкт К". "К" – перша літера на жетоні у всіх ув'язнених, які пройшли через ПВК. Можливо, це посилання на слово "колонія".Проте географія вербування Пригожиним розширювалася стрімко: почавши з Ленінградської області, "Вагнер" вирушив до інших регіонів Росії.Найбільше ув'язнених "Вагнер" забрав із Красноярської виправної колонії 6 суворого режиму – понад 500 осіб. З них у Бахмуті загинули 136 ув'язнених.На другому місці з великим відривом – виправна колонія 2 у селищі Двубратський Краснодарського краю. З колонії Євген Пригожин забрав понад 340 ув'язнених, з яких 119 загинули.Стільки ж засуджених залишили стіни виправної колонії 3 Іркутської області (загинули 112) та виправної колонії 5 селища Старцево у Красноярському краї (загинули 102 особи).Євген Пригожин часто "гастролював" особисто - крім Петербурга, його бачили в Ярославській, Тульській областях та Республіці Марій-Ел. Штурмові групиУ липні 2022 року російські військові вийшли до передмість Бахмута. На довгі місяці Бахмут став головним полем битви російсько-української війни. Українські військові трималися за місто, захищаючи шляхи до Краматорська, Слов'янська, Сіверська та Торця. Попри це, стратегічна значимість Бахмута для Росії залишалася обмеженою, а політична – зростала в міру числа жертв цієї "м'ясорубки".Основою тактики "Вагнера" ​​при наступі на Бахмут були хвилеподібні атаки малими групами. Як і обіцяв Пригожин, ув'язнені "йшли в авангарді". Штурмові загони по 8-12 осіб мали підійти впритул до українських позицій і розпочати штурм.На українські позиції першими відправляли загони, які складались з ув'язнених. Вони атакували, провокуючи ЗСУ на вогонь у відповідь.

"Вагнеру" це і було потрібно – вони дізнавалися про положення вогневих точок і опорних пунктів українців і накривали їхні позиції артилерією", - пояснює британський військовий експерт Семуель Крані-Еванс.Передовий загін, ті самі 8-12 осіб із ув'язнених, які виявили ці позиції, часто гинули чи отримували серйозні поранення.Вивчаючи номери жетонів загиблих ув'язнених, журналісти встановили, що з колоній "вагнерівці" завербували щонайменше 48 366 осіб. Ці цифри співвідносяться як із заявами самого Пригожина, так і з оцінками правозахисників та військових розвідок країн Заходу. Усі вони називали цифру у 50 тисяч засуджених, завербованих на війну ПВК "Вагнер".17 175 людей із них – тобто 35% ув'язнених, які поїхали на війну в Україні – загинули. За словами самих "вагнерівців", живими зазвичай залишалися ті, хто отримував тяжкі поранення і яких евакуювали з поля бою. Але дочекатись цієї евакуації було непросто.Використання ув'язнених дозволяло "вагнерівцям", з одного боку, забезпечити необхідну масовість для кількох хвиль атак. З іншого – зберегти грамотний кістяк із числа колишніх кадрових військових, пояснює військовий експерт Кранні-Еванс.Методичність роботи штурмових груп забезпечувалася з допомогою залізної дисципліни. Підтримували її жорсткими методами."Штурмові групи не відступають без команди… Несанкціонований відхід загону чи відступ без отримання поранення карається розстрілом на місці", - наголошувалося у звіті української розвідки від грудня 2022 року, з яким вдалося ознайомитись CNN.Як гинули "вагнерівці"Як з'ясували журналісти, вижити вдалося насамперед тим ув'язненим, яких відправляли на фронт влітку та восени 2022 року. Ті, хто поїхав на війну пізніше, гинули значно частіше.Влітку 2022 року "Вагнер" вів бої місцевого значення за населені пункти поблизу Бахмута. До серпня росіяни змогли зайняти східні околиці Соледара. Але на цьому наступ зупинився.Число загиблих ув'язнених починає різко зростати від 12 вересня 2022 року: якщо до цього гинули 25-35 засуджених на тиждень, то від 12 вересня – вже по 50.

Російські пропагандисти стверджували, що саме 12 вересня військові підійшли до Бахмута і навіть зайняли промзону міста, а Збройні сили України здійснили контратаку та спробували накрити "вагнерівців" артилерійським вогнем. Звичайно, пропагандисти тоді запевняли, що ті спроби були безуспішними, але різке зростання кількості втрат свідчить про інше."Втрати "вагнерівців" були найвищими в ті періоди наступу, коли оборонні позиції України були найбільш підготовленими і росіяни не мали жодних переваг на місцевості," - пояснює військовий експерт Джек Уотлінг.У той же період Євген Пригожин зробив кілька нетипових для себе кроків: вперше визнав, що "Вагнер" належить йому. У цей час з'явилося відео, на якому він вербує ув'язнених у колонії. Експерти бачили в цьому не лише бажання Пригожина наголосити на своїй значущості, а й вирішити деякі актуальні на той момент питання, наприклад, отримати додаткові повноваження щодо набору засуджених.Від того часу активніше починають працювати і вербувальники "Вагнера". У вересні 2022 року вони приїжджають до Саратівської виправної колонії 7. "Аморально, але ефективно"Восени 2022 року Бахмут хоч і залишався епіцентром воєнних дій, але ці дії мали швидше позиційний характер. Артобстріли не припинялися, штурми велися часто, але невеликими групами, при цьому гинули сотні людей, а жодна зі сторін не могла похвалитися помітними успіхами.У ті місяці засновник ПВК "Вагнер" виправдовувався, що навіть 100 і 200 метрів на день є "істотним просуванням", але військові експерти схильні були називати те, що відбувається – провалом "вагнерівців".

Від середини листопада щотижневі втрати ПВК не опускалися нижче за 400 осіб. І 90% із них припадали на ув'язнених.У грудні "Вагнеру" вдалося подолати промислову зону на сході міста і дійти до житлових районів Бахмута, а заразом – захопити села, які відкрили найманцям шлях на Соледар – важливе передмістя Бахмута. До кінця грудня "Вагнер" втратив майже 7500 людей убитими.У січні 2023 року Пригожин та його командири посилюють тиск: "Вагнер" йде вперед, втрачаючи сотні людей щодня – більшість із них гине, намагаючись взяти Соледар.На той момент ПВК продовжує вербування ув'язнених і відправляє на фронт партію вчорашніх засуджених виправної колонії1 Кіровської області – 51 людину.У більшості наборів ув'язнених, яких вербували протягом січня 2023 року, виживання становило вже 50%, а не 75% як у літніх та осінніх.Пригожин 29 січня рапортує про захоплення села Благодатне на північ від Бахмута — за тиждень штурму він втрачає 1002 особи. Це приблизно по вісім трупів на кожного мешканця села (за довоєнними даними). 96% загиблих "Вагнера" ​​в цей період були ув'язненими."Чесно скажу. Це геніально. Жорстока, аморальна, але ефективна тактика. Вона спрацювала", - так оцінив український військовий, котрий обороняв Бахмут, свій досвід зіткнення з хвильовими атаками ув'язнених-"вагнерівців".

Пізніше Пригожин визнав, що після захоплення Бахмута "Вагнер" втратив бойовий потенціал, тому найманці були виведені з фронту для перепочинку та доукомплектування.Але "Бахмутська м'ясорубка" дорого обійшлася і Росії, і Україні, зазначає військовий експерт Джек Уотлінг:"Українцям вдалося змусити Росію витратити величезні сили на захоплення Бахмута. ЗСУ при цьому зазнали набагато менших втрат. Але це були значно досвідченіші військовослужбовці, ніж їхні опоненти. Виходить, що у битві за Бахмут Україна втратила більше досвідчених бійців, аніж Росія".Експерт додав, що у цьому захоплення Бахмута було значною подією з політичної точки зору. І його значення за умов поточного наступу Росії лише зростає.