«На путіна кишка тонка»: Портников пояснив вимогу Трампа змінити президента України

Американський лідер зацікавлений у появі на чолі України політика, який погоджуватиметься з його вимогами. Таку оцінку озвучив журналіст і публіцист Віталій Портников, коментуючи заяви Дональда Трампа щодо української влади та можливості зміни президента України.

На думку оглядача, вимога провести вибори або замінити керівництво держави не обов’язково пов’язана з реальним прагненням Вашингтона посилити українську демократію. Йдеться радше про пошук політичного партнера, який буде готовий швидше погоджуватися на запропоновані умови завершення війни, навіть якщо вони можуть суперечити інтересам України.

«На путіна кишка тонка»: Портников пояснив вимогу Трампа змінити президента України

Віталій Портников звернув увагу на те, що Дональд Трамп демонструє значно жорсткішу риторику щодо українського керівництва, ніж щодо російського президента володимира путіна. Американський політик регулярно критикує Київ, наголошує на необхідності домовлятися та водночас уникає прямого тиску на кремль, який розпочав повномасштабну агресію проти України.

Саме цю нерівність підходів журналіст вважає ключовою. За його словами, вимоги до України можуть бути спробою перекласти відповідальність за затягування переговорів на українську сторону. У такій логіці Київ подається як проблема, яку необхідно переконати або змусити піти на поступки, тоді як росія залишається учасником переговорного процесу, з яким потрібно домовлятися.

Портников вважає, що Трамп може шукати в Україні не сильного та незалежного лідера, а політика, готового виконувати політичні умови Білого дому. Такий підхід створює ризик, що питання державного суверенітету, безпеки та майбутнього окупованих територій розглядатимуться передусім крізь призму внутрішньої американської політики.

Чому Вашингтон говорить про зміну української влади

Публічні заяви про необхідність зміни керівництва України можуть мати кілька причин. Однією з них є прагнення американської адміністрації показати власним виборцям, що вона здатна швидко впливати на міжнародні конфлікти. Для цього потрібен зрозумілий політичний сюжет: нова команда в Києві, прискорені переговори та демонстрація особистого дипломатичного успіху президента США.

Однак українська політична система не може змінюватися лише за бажанням іноземних партнерів. Вибори в Україні під час воєнного стану мають серйозні правові, безпекові та організаційні обмеження. Значна частина громадян перебуває за кордоном, мільйони людей стали внутрішньо переміщеними особами, а на територіях, окупованих росією, неможливо забезпечити вільне волевиявлення.

Крім того, проведення виборів під час активних бойових дій може створити додаткові загрози для держави. Росія здатна використати виборчий процес для масштабної дезінформації, кібератак, провокацій та спроб розколоти українське суспільство. Тому питання зміни президента України має вирішуватися відповідно до Конституції та законів, а не внаслідок зовнішнього політичного тиску.

Портников також наголошує, що потенційна заміна президента сама по собі не гарантує завершення війни. Російське керівництво може висувати нові вимоги незалежно від того, хто перебуває при владі в Києві. Якщо Москва прагне знищити українську державність або позбавити Україну права самостійно визначати зовнішню політику, зміна прізвища президента не усуне головної причини конфлікту.

Чи може новий президент змусити Росію припинити війну

Одним із головних питань залишається те, чи здатен інший український лідер швидше укласти мирну угоду. Публічні дискусії навколо цього припущення часто створюють враження, що нібито саме українська влада перешкоджає припиненню бойових дій. Проте рішення про початок і продовження агресії ухвалює росія, а її вимоги не обмежуються критикою конкретного українського президента.

Навіть політик, який погодиться на частину американських пропозицій, може зіткнутися з набагато жорсткішими умовами з боку кремля. Йдеться про територіальні поступки, обмеження української армії, відмову від євроатлантичної інтеграції та фактичне встановлення зовнішнього контролю над ключовими рішеннями держави. За таких обставин швидка угода може виявитися не миром, а паузою перед новим етапом війни.

Критики ідеї зміни президента під зовнішнім тиском попереджають: нав’язаний Україні лідер не матиме достатньої легітимності для укладення доленосних домовленостей. Будь-які рішення щодо територій, гарантій безпеки та майбутнього країни повинні спиратися на волю суспільства й проходити конституційні процедури. Інакше вони можуть не лише не завершити війну, а й посилити політичну нестабільність.

Оцінка Віталія Портникова зводиться до того, що головна мета подібних заяв може полягати не в оновленні української демократії, а у формуванні зручнішого переговорного середовища для адміністрації Трампа. Вашингтон може прагнути показати швидкий результат, тоді як Україна змушена думати про довгострокове виживання, безпеку та збереження незалежності.

Для Києва це означає необхідність одночасно підтримувати діалог зі Сполученими Штатами та чітко відстоювати власні червоні лінії. Партнерство з Америкою залишається важливим, але воно не повинно перетворюватися на право іншої держави визначати, хто має очолювати Україну і на яких умовах українці можуть завершити війну.

Зрештою, майбутнє українського президента має визначатися не ситуативними заявами американських чи російських політиків, а українським законодавством і волею громадян. Саме це, на думку експертів, є принциповою умовою збереження державності та недопущення сценарію, за якого Україну змушують погодитися на мир без реальних гарантій безпеки.