Народилася в росії, але полюбила Україну: де могила Проні в Києві

Її називали Пронею навіть ті, хто знав справжнє ім’я актриси. Образ Проні Прокопівни у виконанні Маргарити Кринициної став одним із найяскравіших явищ українського кіно, а сама артистка назавжди залишилася в культурній пам’яті Києва. Хоча майбутня зірка народилася далеко від України, саме українська столиця стала її домом, професійною сценою та місцем вічного спочинку.

Маргарита Криницина пішла з життя 21 рік тому. Її не стало 10 жовтня 2005 року. Актрисі було 77 років. Вона пережила складні часи, десятиліття творчої роботи, визнання глядачів і водночас чимало особистих випробувань. Сьогодні шанувальники її таланту можуть відвідати могилу артистки в Києві — на Байковому кладовищі.

Де похована Маргарита Криницина в Києві

Могила Маргарити Кринициної розташована на Байковому кладовищі — одному з найвідоміших некрополів столиці. Тут поховані видатні діячі української культури, науки, політики та мистецтва. Кладовище стало своєрідною історією Києва під відкритим небом, а місце спочинку актриси часто відвідують шанувальники старого українського кіно.

Поховання Кринициної можна знайти на новій території Байкового кладовища. На надгробку зазначено її ім’я — Маргарита Василівна Криницина. Поруч із фотографією артистки шанувальники залишають квіти, адже для багатьох глядачів вона досі залишається не просто виконавицею ролей, а частиною особистих спогадів про українське кіно.

Місце поховання актриси має особливе символічне значення. Криницина народилася в російському місті Уральську, однак більшу частину життя прожила в Києві. Саме тут сформувалася її творча індивідуальність, тут вона працювала в кіно й театрі, виховувала доньку та здобула любов української публіки. Тому Київ став для неї не випадковим містом проживання, а справжньою батьківщиною серця.

Як росіянка стала улюбленою українською актрисою

Маргарита Криницина народилася 1928 року в Уральську. Її батько був військовим, тому родина часто змінювала місце проживання. Після завершення навчання дівчина вирішила пов’язати життя з акторською професією. Вона вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії в Москві, де навчалася в майстерні відомих педагогів.

Після закінчення інституту Криницина працювала в московських театрах, знімалася в кіно, однак згодом переїхала до Києва. Столиця України відкрила перед нею нові професійні можливості. Актриса працювала на Київській кіностудії імені Олександра Довженка, брала участь у театральних постановках і поступово стала впізнаваною українською артисткою.

Її зовнішність і природний комедійний талант дозволяли створювати дуже різних персонажів. Криницина однаково переконливо грала смішних, наївних, хитрих, добрих і драматичних героїнь. Вона не боялася бути незручною чи кумедною на екрані, а тому її персонажі здавалися живими й надзвичайно близькими глядачам.

Важливе місце у творчій біографії актриси посідає фільм «За двома зайцями», знятий режисером Віктором Івановим. Стрічка вийшла на екрани 1961 року й згодом стала класикою українського кінематографа. Роль Проні Прокопівни принесла Криницининій всенародну популярність. Її манера говорити, міміка, жести, знаменита пиха та водночас беззахисність перетворили героїню на одну з найвідоміших комедійних постатей радянського та українського кіно.

Проня в її виконанні — це не просто карикатурна міщанка, яка мріє про вигідний шлюб. У персонажі поєдналися смішне й сумне, прагнення здаватися кращою та глибока самотність. Саме тому образ не втратив популярності з роками. Репліки Проні цитують, фрагменти фільму переглядають, а актрису й досі впізнають передусім за цією роллю.

Пам’ять про актрису та її київська історія

Попри величезну популярність образу Проні, творчий доробок Маргарити Кринициної не обмежується однією комедією. Вона зіграла десятки ролей у кіно й на телебаченні. Серед її робіт — персонажі у фільмах «Весілля в Малинівці», «Королева бензоколонки», «Самотня жінка бажає познайомитися», «Вечори на хуторі біля Диканьки» та інших картинах.

Актриса вміла створювати характер навіть у невеликому епізоді. Її героїні запам’ятовувалися голосом, поглядом і особливою внутрішньою енергією. Криницина не грала шаблонно: кожна роль отримувала власні інтонації, звички та неповторну пластику. Саме тому її появи на екрані чекали навіть тоді, коли персонаж не був центральним у сюжеті.

Особисте життя артистки також було пов’язане з українською культурою. Її чоловіком був кінодраматург Євген Онопрієнко. Разом вони жили в Києві, виховали доньку. Після смерті чоловіка актриса продовжувала працювати й підтримувати зв’язок із колегами, хоча останні роки її життя були затьмарені хворобами.

Маргарита Криницина померла в київській лікарні. Поховали її на Байковому кладовищі, де сьогодні можна вклонитися пам’яті артистки. Її могила є важливою для тих, хто цікавиться історією українського кінематографа, адже за простим надгробком стоїть доля людини, яка змогла подолати географію народження й стати невіддільною від культури іншої країни.

Історія Маргарити Кринициної — це історія любові до Києва та українського глядача. Вона народилася в росії, навчалася й починала професійний шлях не в Україні, але саме тут знайшла своє місце в мистецтві. Київ прийняв її, подарував головні ролі та залишився містом, де вона спочиває.

Через 21 рік після смерті актриси її ім’я не зникає з культурного простору. Проня Прокопівна продовжує жити у фільмі, театральних цитатах, телевізійних показах і пам’яті глядачів. А Байкове кладовище зберігає могилу жінки, яка своїм талантом довела: справжня батьківщина митця визначається не лише місцем народження, а й любов’ю людей та містом, якому він віддав найкращі роки життя.