Навесні сонячна генерація дає профіцит: краще експортувати, ніж втрачати — Прокіп

Навесні українська енергосистема стикається не з дефіцитом, а з протилежною проблемою: під час ясної погоди сонячні електростанції виробляють більше електроенергії, ніж ринок може поглинути. Це ставить перед операторами та регуляторами складний вибір — як уникнути втрат і забезпечити економічну вигоду для країни. Думка експертів, зокрема енергетичного аналітика Прокіпа, проста: у періоди профіциту краще шукати можливості для експорту, ніж просто вимикати або скидати виробництво.

Навесні сонячна генерація дає профіцит: краще експортувати, ніж втрачати — Прокіп

Зараз в Україні дуже мало потужностей для акумуляції електроенергії, і це прямо впливає на рішення щодо управління надлишком. Якщо немає достатніх батарейних станцій або гідроакумулювальних можливостей, надлишок доводиться або продавати за зниженими цінами, або фізично обмежувати виробництво, що призводить до фінансових втрат для інвесторів та операторів. Профіцит навесні — закономірність, пов'язана з комбінованим впливом збільшення світлого часу доби і помірного споживання ринку після зими. Саме тому активний експорт — економічно обґрунтований шлях.

Чому експорт вигідніший за втрати

По-перше, експорт дозволяє реалізувати вироблену електроенергію за ринковими або погодинними цінами, навіть якщо вони іноді нижчі за середньорічні, — це все одно краще, ніж повне припинення виробництва з виплатою компенсацій або штрафів. По-друге, регулярні поставки на зовнішні ринки формують довгострокові торгові зв'язки, стимулюють інвестиції в відновлювану енергетику та підвищують енергетичну інтеграцію з сусідніми країнами. Нарешті, експорт стимулює модернізацію мереж і розвиток міждержавних інтерконекторів, що корисно для енергобезпеки України.

Експерт Прокіп зазначає, що політика, яка дозволяє максимально використовувати надлишкову генерацію, має бути комплексною: поєднувати розвиток акумуляції електроенергії, гнучкі контракти на експорт та ринкові механізми для балансування. Наявність невеликої кількості батарей або станцій гідроакумуляції не вирішує проблему повністю, але дає можливість тимчасово зняти піки виробництва і краще планувати постачання на експорт.

Що потрібно змінити в політиці та інфраструктурі

Першочергові кроки — це стимулювання інвестицій у великовузлові акумуляційні потужності та удосконалення ринку експорту. Потрібні прозорі правила доступу до міждержавних інтерконекторів і швидкі механізми торгових угод, які дозволять продавати надлишок у пікові години. Крім того, важлива роль держави — створення інструментів підтримки для інвесторів у батерейні системи та розвиток тарифних механізмів, що мотивують як виробників, так і споживачів до більш гнучкої поведінки.

Також слід інвестувати в цифрові системи управління мережею, які дозволяють у реальному часі аналізувати потоки енергії та приймати рішення щодо експорту або тимчасового зберігання. Це зменшить ризики планових відключень виробництв та знизить ймовірність примусового обмеження виробництва відновлювальних джерел енергії.

Підсумовуючи, навесні, коли сонячна генерація створює профіцит, економічно і стратегічно виправдано шукати можливості експорту замість втрат. Такі кроки не тільки знижують фінансові збитки, але й підсилюють енергоекспортний потенціал України, прискорюють модернізацію мереж та стимулюють інвестиції у акумуляцію та інфраструктуру. Комбінація ринкових механізмів, інвестицій та держпідтримки здатна перетворити весняний надлишок з ризику на конкурентну перевагу.