Ліна Василівна Костенко завжди відрізнялася безкомпромісністю. Поетеса говорить лише те, про що думає, не соромиться бути відвертою та щирою. Можливо саме тому її вірші наче промовляють до кожного українця, незалежно від віку чи статі.Ліну Костенко можна назвати справжньою героїнею. Вона відмовилася від звання Герой України та Премії Золотий Письменник України, мотивуючи це тим, що не хоче отримувати "політичну біжутерію", адже в неї є ім'я. Вона стала однією з найвпливовіших жінок сучасної України, моральним авторитетом для українців. Влади Ліна Костенко ніколи не боялася, писала і говорила те, через що боліла душа.Вірші Ліни Костенко про життя"Крила"А й правда, крилатим ґрунту не треба.Землі немає, то буде небо.Немає поля, то буде воля.Немає пари, то будуть хмари.В цьому, напевно, правда пташина…А як же людина? А що ж людина?Живе на землі. Сама не літає.А крила має. А крила має!Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,А з правди, чесноти і довір’я.У кого – з вірності у коханні.У кого – з вічного поривання.У кого – з щирості до роботи.У кого – з щедрості на турботи.У кого – з пісні, або з надії,Або з поезії, або з мрії.Людина нібито не літає…А крила має. А крила має!***"Життя іде і все без коректур"Життя іде і все без коректур.І час летить, не стишує галопу.Давно нема маркізи Помпадур,і ми живем уже після потопу.Не знаю я, що буде після нас,в які природа убереться шати.Єдиний, хто не втомлюється, — час.А ми живі, нам треба поспішати.Зробити щось, лишити по собі,а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,щоб тільки неба очі голубіцю землю завжди бачили в цвітінні.Щоб ці ліси не вимерли, як тур,щоб ці слова не вичахли, як руди.Життя іде і все без коректур,і як напишеш, так уже і буде.Але не бійся прикрого рядка.Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.Не бійся правди, хоч яка гірка,не бійся смутків, хоч вони як ріки.Людині бійся душу ошукать,бо в цьому схибиш — то уже навіки.***"І все на світі треба пережити"І все на світі треба пережити,І кожен фініш – це, по суті, старт,І наперед не треба ворожити,І за минулим плакати не варт.Тож веселімось, людоньки, на людях,Хай меле млин свою одвічну дерть.Застряло серце, мов осколок в грудях,Нічого, все це вилікує смерть.Хай буде все небачене побачено,Хай буде все пробачене пробачено,Хай буде вік прожито, як належить,На жаль, від нас нічого не залежить…А треба жити. Якось треба жити.Це зветься досвід, витримка і гарт.І наперед не треба ворожити,І за минулим плакати не варт.Отак як є. А може бути й гірше,А може бути зовсім, зовсім зле.А поки розум од біди не згірк ще, –Не будь рабом і смійся як Рабле!Тож веселімось, людоньки, на людях,Хай меле млин свою одвічну дерть.Застряло серце, мов осколок в грудях,Нічого, все це вилікує смерть.Хай буде все небачене побачено,Хай буде все пробачене пробачено.Єдине, що від нас іще залежить, –Принаймні вік прожити як належить.***"На світі можна жить без еталонів"На світі можна жить без еталонів,по-різному дивитися на світ:широкими очима, з-під долоні,крізь пальці, у кватирку, з-за воріт.Від того світ не зміниться ні трохи,а все залежить від людських зіниць:в широких відіб’ється вся епоха,у звужених - збіговисько дрібниць.***"Доля"Наснився мені чудернацький базар:під небом у чистому полі,для різних людей,для щедрих і скнар,продавалися різні Долі.Одні були царівен не гірш,а другі – як бідні Міньйони.Хто купляв собі Долю за гріш.А хто – і за мільони.Дехто щастям своїм платив.Дехто платив сумлінням.Дехто – золотом золотим.А дехто – вельми сумнівним.Долі-ворожки, тасуючи дні,до покупців горнулись.Долі самі набивались мені.І тільки одна відвернулась.Я глянула їй в обличчя ясне,душею покликала очі…– Ти, все одно, не візьмеш мене, –Сказала вона неохоче.– А може візьму?– Ти собі затям, –сказала вона суворо, –за мене треба платити життям.А я принесу тобі горе.– То хто ж ти така?Як твоє ім’я?Чи варта такої плати?– Поезія – рідна сестра моя.А правда людська – наша мати.І я її прийняла, як закон.І диво велике сталось:минула ніч. І скінчився сон.А Доля мені зосталась.Я вибрала Долю собі сама.І що зі мною не станеться, –у мене жодних претензій немадо Долі – моєї обраниці.Ліна Костенко: найкращі вірші про кохання і почуття
"Страшні слова, коли вони мовчать"Страшні слова, коли вони мовчать,коли вони зненацька причаїлись,коли не знаєш, з чого їх почать,бо всі слова були уже чиїмись.Хтось ними плакав, мучивсь, болів,із них почав і ними ж і завершив.Людей мільярди і мільярди слів,а ти їх маєш вимовити вперше!Все повторялось: і краса, й потворність.Усе було: асфальти й спориші.Поезія – це завжди неповторність,якийсь безсмертний дотик до душі.***"І як тепер тебе забути?"І як тепер тебе забути?Душа до краю добрела.Такої дивної отрутия ще ніколи не пилаТакої чистої печалі,Такої спраглої жаги,Такого зойку у мовчанні,Такого сяйва навкруги.Такої зоряної тиші.Такого безміру в добі!..Це, може, навіть і не вірші,А квіти, кинуті тобі.***"Так мовчиш, що заслухатися можна"Так мовчиш, що заслухатись можна,потонути в м’якій тишині.І якби не було тривожно,то чудесно було б мені.Я не знаю, чи ти вродливий,і чи ти на світі один.Ти для мене — як справжнє диво,котре виникло без причин.Але в серці — пересторога,і зривається слово: «Іди»Пізно стрілися наші дороги.є на них уже інші сліди.Вірю в серце твоє і волю,вірю в правду очей твоїх.Знаю: ти б не спіткнувся ніколиоб каміння моїх доріг.***"Не знаю, чи побачу Вас, чи ні"Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.А може, власне, і не в тому справа.А головне, що десь вдалечиніЄ хтось такий, як невтоленна спрага.Я не покличу щастя не моє.Луна луни туди не долітає.Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.Моя душа й від цього вже світає.***"Між іншим"Коли я буду навіть сивою,і життя моє піде мрякою,а для тебе буду красивою,а для когось, може, й ніякою.А для когось лихою, впертою,ще для когось відьмою, коброю.А між іншим, якщо відверто,то була я дурною і доброю.Безборонною, несинхронноюні з теоріями, ні з практиками.і боліла в мене іроніявсіма ліктиками й галактиками.І не знало міщанське кодло,коли я захлиналась лихом,що душа між люди виходилазабинтована білим сміхом.І в житті, як на полі мінному,я просила в цьому сторіччіхоч би той магазинний мінімум:– Люди, будьте взаємно ввічливі! –і якби на те моя воля,написала б я скрізь курсивами:– Так багато на світі горя,люди, будьте взаємно красивими.***"Несказане лишилось несказанним"Очима ти сказав мені: люблю.Душа складала свій тяжкий екзамен.Мов тихий дзвін гірського кришталюнесказане лишилось несказанним.Життя ішло, минуло той перон,Гукала тиша рупором вокзальним.Багато слів написано пером.Несказане лишилось несказанним.Світали ночі, вечоріли дні.Не раз хитнула доля терезами.Слова як сонце сходили в мені.Несказане лишилось несказанним***"Я хочу знати, любиш ти мене"Я хочу знати, любиш ти мене,чи це вже сон, який уже не сниться?Моєї долі пекло потайне,моя сама від себе таємниця!Чи ти за мене душу віддаси,чи розміняєш суєтно і дрібно?Краса – і тільки, трішечки краси,душі нічого більше не потрібно.Чи, може, в цім калейдоскопі літ,де все нещадно звичне і щоденне,ти просто мені дивишся усліді трохи любиш сни свої про мене?***"Лейтмотив щастя"Мені страшно признатися: я щаслива.Минають роки, а ти мені люб.Шаліє любові тропічна злива —землі і неба шалений шлюб.Вколисана в ніч, тобою омита,хитає мене серед білого дня.Ковшами самотності сплачене митоза всі незнання і за всі навмання.Нещасть моїх золоті обжинки.Душа моя, аж тепер сп’янись.Ох, я не Фауст. Я тільки жінка.Я не скажу: “Хвилино, спинись!”Хвилино, будь!Лише не хвилиною,а цілим життям — хвилюй і тривож!Аж поки мене понесуть із калиноютуди… ну звідки… Тоді вже що ж…***"Що в нас було?"Що в нас було?Любов і літо.Любов і літо без тривог.Оце і все. А взагалі-тоне так і мало, як на двох.Ось наші ночі серпень вижне,прокотить вересень громи,і вродить небо дивовижнескляними зорями зими!І знову джміль розмружить квітку,і літо гратиме в лото.І знов сплете на спицях пліткусторукий велетень — Ніхто.І в цьому днів круговороті,де все минати поспіша,як та пташиночка на дроті,спочине стомлена душа.***"Навшпиньки повертаюся в ті дні"Навшпиньки повертаюся в ті дні.Вони, як сонце, сходять у мені.Там є наш дім і обрій твоїх рук,і ще душа не відає розлукІ ще є час для друзів і гостей.І щастя є. І донечка росте.І син малює квіточку зорі,як той Маленький принц Екзюпері.***"Розкажу тобі думку таємну"Розкажу тобі думку таємну,дивний здогад мене обпік:я залишуся в серці твоємуна сьогодні, на завтра, навік.І минатиме час, нанизавшисотні вражень, імен і країн, –на сьогодні, на завтра, назавжди! –ти залишишся в серці моїм.А чому? То чудна теорема,на яку ти мене прирік.То все разом, а ти – окремо.І сьогодні, і завтра, й навік.Ліна Костенко: вірші про війну та Україну
Ще від перших спроб Росії розірвати Україну на шматки, Ліна Костенко приймає активну участь у гуманітарній та іншій допомозі, пише вірші про війну та випускає збірки.І жах, і кров, і смерть, і відчай,І клекіт хижої орди,Маленький сірий чоловічокНакоїв чорної біди.Це звір огидної породи,Лох-Несс холодної Неви.Куди ж ви дивитесь, народи?!Сьогодні ми, а завтра – ви.***Мій перший вірш написаний в окопі,на тій сипкій од вибухів стіні,коли згубило зорі в гороскопімоє дитинство, вбите на війні.Лилась пожежі вулканічна лава.Горіла хата. Ніч здавалась днем.І захлиналась наша переправачерез Дніпро — водою і вогнем.Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.Хрестилась баба, і кінчався хліб.Двигтів отой вузесенький окопчик,де дві сім’ї тулились кілька діб.О перший біль тих не дитячих вражень,який він слід на серці залиша!Як невимовне віршами не скажеш,чи не німою зробиться душа?!Це вже було ні зайчиком, ні вовком —кривавий світ, обвуглена зоря! —а я писала мало не осколкомвеликі букви, щойно з букваря, —той перший віршик, притулившись скраю,щоб присвітила поночі війна.Який він був, я вже не пам’ятаю.Снаряд упав — осипалась стіна.***Це ж треба мати сатанинський намір,чаїть в собі невиліковний сказ,щоб тяжко так знущатися над нами,та ще й у всьому звинувачувати нас!***Вже почалось, мабуть, майбутнє.Оце, либонь, вже почалось…Не забувайте незабутнє,воно вже інеєм взялось!І не знецінюйте коштовне,не загубіться у юрбі.Не проміняйте неповторнена сто ерзаців у собі!***І в житті, як на полі мінному,я просила в цьому сторіччіхоч би той магазинний мінімум:— Люди, будьте взаємно ввічливі! —і якби на те моя воля,написала б я скрізь курсивами:— Так багато на світі горя,люди, будьте взаємно красивими!Читайте також: Аж мурашки по тілу: 32 вірші Лесі Українки, які повинен знати кожен українець Найвідоміші вірші Тараса Шевченка: ці слова українського кобзаря проникають до глибини душі Завмирає серце: 35 неповторних віршів про Україну — від класики до сучасних