Протезування на імплантатах без кісткової пластики: чи можливо це?

Імплантація зубів стала рятівною і проривною технологією. Але вона теж має свої обмеження, донедавна головним із них був дефіцит кісткової пропозиції. Пацієнтам із тривалою відсутністю зубів часто пропонували складні кістковопластичні операції, синус-ліфтинг та багатомісячне лікування, яке не дає ефекту або дає ускладнення. То що робити, коли немає куди поставити імплант?

За відповіддю на це питання ми звернулися до Осадчого Ігоря Олександровича — провідного щелепно-лицьового хірурга України, з досвідом понад 40 років і спеціалізацією в області імплантації зубів. Він розказав про імплантацію короткими імплантами системи плато I-System, а також пояснив, у чому небезпека кістковопластичних операцій.
 

Дефіцит кістки та кісткова пластика

Після видалення зуба кісткова тканина поступово втрачає навантаження і починає атрофуватися. З роками цей процес стає все більш вираженим. У результаті висоти та ширини кістки може виявитися недостатньо для встановлення класичних довгих гвинтових імплантатів.

Саме тому тривалий час єдиним варіантом лікування вважалися кістковопластичні операції. Простими словами їх сутність зводиться до інтеграції кістковопластичних матеріалів, які мають прижитися в організмі і утворити тканину, подібну до кісткової.

І тут виникає багато питань. Найперше: «мають» прижитися і «приживляються» — це різні речі. На практиці часто кістковопластичні матеріали не сприймаються організмом, викликають відторгнення та запальні процеси, що ще більше поглиблює проблему нестачі кісткової тканини.

Разом із тим, навіть якщо операція пройшла успішно і кістковопластичний матеріал прижився, нативної кістки з нього не утвориться. Тобто виникне тканина, подібна за структурою до кісткової, але не більше. Встановлювати в неї імплант не можна. Бо головним правилом імплантації є те, що імплант має повністю встановлюватися в нативну кістку.

І так, кістковопластичні операції мають місце в хірургічній стоматології. Але покликані вирішувати інші завдання, як правило косметичні, коли треба заповнити пустоти і вирівняти контур слизової. Але для встановлення імпланту цього недостатньо.

Також варто звернути увагу, що запорукою гарного приживлення і стабільності імплантату є площа його дотику з кісткою. Чим вона більша — тим більше шансів на успішну реабілітацію. Класичні гвинтові імпланти розраховані на відносно велику висоту кістки, що і дає достатню площу дотику. Однак є швейцарські імпланти I-System, які працюють за дещо іншим принципом і дозволяють проводити імплантацію навіть при мінімальній висоті чи ширині кістки.

Як працюють короткі імплантати I-System

Альтернативою класичним довгим імплантатам стали короткі імплантати системи плато. На відміну від традиційних конструкцій, вони мають інший принцип взаємодії з кістковою тканиною. Особлива геометрія імплантатів із горизонтальними платоподібними поверхнями дозволяє більш раціонально розподіляти навантаження та використовувати наявний об'єм кістки.

Завдяки цьому імплантати можуть успішно працювати навіть у ситуаціях, коли для встановлення класичних гвинтових конструкцій довелося б виконувати кісткову пластику.

Ще однією особливістю таких імплантатів є те, що вони сприяють формуванню кісткової тканини між платоподібними елементами конструкції. Тобто процес остеоінтеграції, приживлення, відбувається швидше. І в результаті імплант міцно і нерухомо стоїть у кістці.

За словами щелепно-лицьового хірурга Ігоря Осадчого, саме індивідуальна клінічна картина пацієнта визначає тактику лікування. І коли кісткової пропозиції обмаль, то застосування коротких імплантів системи плато I-System висотою всього 4 мм є найкращою перспективою.

При правильному плануванні короткі імплантати системи плато дозволяють проводити протезування навіть у складних клінічних ситуаціях: при значній атрофії кісткової тканини, через тривалу відсутність зубів або вік пацієнта.