Радіодиктант 2024: які слова та фрази викликали труднощі в українців

Українці традиційно у третю п'ятницю листопада долучилися до Радіодиктанту національної єдності. Цьогоріч він називався "Магія голосу" і був присвячений Українському Радіо, що святкує своє сторіччя у листопаді 2024 року.Які труднощі виникли в українців під час написання радіодиктанту - розповідаємо далі.Радіодиктант 2024 - найпоширеніші помилкиБрехунець. Слово, яке вже у першому реченні збило з пантелику чимало учасників. "Брехунець" - це поширена побутова назва радіоточки за радянських часів, ніби глумлива та образлива, адже відсилає до обману та неправдивої інформації. Слова правильно писати з маленької літери та в лапках.Тати-мами — так називають батьків, родичів, старші люди. За чинним правописом складні слова, утворені внаслідок поєднання близьких за значенням слів, що передають єдине поняття, варто писати через дефіс."Чутися в гурті" - означає відчувати себе частиною спільноти. Словник синонімів Полюги пропонує пояснення слова як "вчуватися, прослухуватися, зачуватися". А от Словник Грінченка наводить два пояснення "чутися": як "бути почутим".Модуляція — інтонація, тон голосу.Засланчий — походить від "заслання". В радянській культурі цей термін вживався на позначення кримінального покарання та засудження з обов'язковим поселенням у певній місцевості на термін, зазначений у вироку.З півслова — без довгих пояснень. Важливо, що в цій ідіомі "півслово" є одним поняттям, тому пишеться разом.Сталінські роки — роки СРСР за часів Йосипа Сталіна. Згідно з правилами, назви історичних подій, епох, війн, геологічних періодів тощо, які стали загальними, пишемо з малої літери.Гулагівський — від абревіатури ГУЛАГ. Чинний правопис стверджує, що суфіксальні утворення від звукових абревіатур пишемо малими буквами: оо́нівський, тю́гівець (параграф 61, пункт 2).Текст радіодиктанту"Магія голосу"Спочатку був "брехунець". З нього починався день: клац! — і пронизливе рокотання перших тактів "Реве та стогне…", а за ним примусово-бадьоре "Говорить Київ!" давали знак, що з-під теплої ковдри хоч-не-хоч пора вилізати.Діти люблять чутися в гурті. Було приємно думати, що цієї миті по країні мільйони дітей так само збираються до школи, а їхні тати-мами — на працю, і всіх нас об’єднує голос із радіо. Людський голос — то взагалі матерія магічна, в нього можна закохатись, навіть не бачивши носія. "Оксано, Оксано, я чую твій голос, то вітер мені з України приніс", — під це танґо й досі танцюють на весіллях, не підозрюючи, що це фольклор засланчий, гулагівський — не до коханої дівчини звернений, а до легендарної співачки Оксани Петрусенко, чий спів у сталінські роки Всесоюзне радіо доносило і в сибірську пущу.А в 1960-1980-ті, коли єдиною дозволеною формою патріотизму було вболівання за київське "Динамо", Україна була закохана в голоси футбольних коментаторів. Їх упізнавали з півслова, в їхніх модуляціях ловили, мов ковток свіжого повітря, солідарність зі "своїми" і обурення привілеями москвичів, котрим безсоромно підсуджували судді у вирішальних матчах. Аж дивно, яке багатство сенсів здатен виражати людський голос самою лиш інтонацією!Згодом телевізор притупив нам на те слух.Та, попри всі зміни технологій, от уже сто років Україна звучить в ефірі планети власним голосом. І нашого голосу більше нікому й ніколи не вимкнути й не заглушити.Читайте також: Як підготуватися до написання радіодиктанту та які хитрощі варто знати - розповідаємо далі.