4 грудня минулого року в Одесі сталася пожежа, яка забрала шістнадцять життів. Загинули студенти та працівники коледжу, а також працівники інституту біології південних морів та рятувальник. Увесь рік тривало розслідування. Нині справи в судах, утім, жодного засідання по суті ще не відбулося.
Про це 4 грудня йдеться у сюжеті ТСН.19.30.
Біля руїн будівлі на панахиді лише близькі загиблих та студенти коледжу економіки та права. Чиновники не прийшли.
Пожежа спалахнула торік 4 грудня. Полум'я розповсюджувалося швидко дерев'яними перекриттями. Пожежна сигналізація не спрацювала. Люди опинилися у вогняній пастці – додаткові виходи були закриті, єдині сходи охопив вогонь, пластик на стінах виділяв отруйний дим. Двоє студенток в паніці вистрибнули з вікон, одна з них – загинула.
"Цьогоріч вона мала закінчити цей заклад. Наразі ніхто не покараний за те, що зробили з нашими дітьми. Ми приходимо сюди, ми не віримо в те, що в такому великому місті о 10 ранку на очах у всіх могли гинути діти", - плачучи говорить мати загиблої Ксенії Бабенко Ольга.
Цю пожежу навіть досвідчені рятувальники назвали найстрашнішою в Одесі за останні 20 років. Моторошні дзвінки підлітків батькам з вогняного пекла. А в рятувальників - короткі драбини, жодного батута чи надувного куба.
"Мені подзвонила колишня дружина і сказала про те, що їй передзвонив Кирило. Вийти на третій поверх вони не змогли, бо весь коридор був у диму. Він плакав, говорив мамі: "Я тебе дуже сильно люблю, прощай..." Діти, які стояли стояли на підвіконнях і викладачі, і бухгалтера коледжу - 40 хвилин вони чекали, що їх врятують, і істерично кричали: "Допоможіть, врятуйте", - згадує батько загиблого Кирила Трофімчука Ігор.
Десять годин гасіння, вісім днів розгрібання завалів та пошуків тіл, шістнадцять загиблих, тридцять постраждалих. Серед жертв та потерпілих - рятувальники. Вони - без потрібного устаткування та захисту – виглядали тоді безпорадними, - твердить батько загиблого студента.
"Пожежогасіння було вкрай неефективним. Пожежа не гасилася, вони (вогнеборці - Ред.) просто чекали коли він (коледж - Ред.) згорить. Пожежники не були оснащені належним чином", - зазначає Ігор Трофімчук.
Нині батьки загиблих мусять переживати цей біль знову і знову – тепер вже в судах. Потерпілими у справі визнали понад півсотні людей. Але частина з них на засідання просто не з'являються. І не пишуть заяв про згоду розглядати справу без них.
"У мене вже точка кипіння просто на межі. Це була моя єдина дитина...Дітей немає, відповідачів немає...Ми б'ємося як ріба об лід, б'ємося, б'ємося, б'ємося і нічого, ніхто..", - обурюється мати загиблого Кирила Трофімчука Олена.
Рік тому це місце стало точкою болю для всієї України. Люди до останнього сподівалися на диво, поки надзвичайники шукали на згарищі зниклих безвісти. Вісім днів, поки тривала рятувальна операція, звідси не йшли їхні родичі.
Фасад напівзруйнованої будівлі дотепер світить порожніми вікнами. Руїни не відновлюють і не розбирають. Власники – Міносвіти, Академія наук та Одеська мерія досі не можуть домовитися, чиїм коштом відбудовувати аварійну споруду.
"Міністертсво освіти і науки пропонує віддати це (будівлю - Ред.) місту, але Національна академія наук вимагає відшкодування 6 тисяч квадратних метрів", - зазначає голова Одеської ОДА Сергій Гриневецький.
Нині на лаві підсудних - п'ятеро: директорка коледжу, її колишній заступник, завгосп та співробітниця, в кабінеті якої виявили осередок загоряння. Окремо суд розглядає справу ексочільника одеської ДСНС - за його керівництва в цій та ще двох пожежах загинуло понад три десятки осіб.
Прокуратура закінчила досудове розслідування ще 30 червня. Справу передали до суду. Але до розгляду по суті так і не дійшли. Засідання, заплановане на сьогодні, теж перенесли.
Авторка: Олена Черняєва.
Джерело: ТСН