Коли міжнародне видання називає місто «найменш комфортним», реакція мешканців і експертів зазвичай буває жорсткою. Цього разу заголовки сколихнули повідомлення про Київ: видання The Economist віднесло столицю до числа найменш комфортних для проживання міст світу. Однак така оцінка викликала хвилю заперечень — і серед них особливо різко відгукнувся журналіст і телеведучий Юрій Марченко. Його аргумент простий і глибоко людський: автори рейтингу не врахували такого показника, як «упорство жити», а саме воно визначає рівень справжнього комфорту для мільйонів киян.
Українська суперсила: чому рейтинг — лише частина правди
Рейтинги комфорту зазвичай спираються на стандартизовані індикатори: екологія, інфраструктура, доступ до послуг, безпека, економічні показники. Це важливі критерії, але вони не охоплюють усіх вимірів повсякденного життя. Київ сьогодні — не лише набор показників. Це місто волонтерської солідарності, небувалих культурних ініціатив, громадських проєктів з реконструкції та адаптації простору. Саме ці неформальні фактори створюють відчуття комфорту, яке неможливо повною мірою звести до статистики.
Юрій Марченко слушно підкреслює: коли люди щодня обирають лишатися, відновлювати домівки, відкривати бізнеси і творити культуру в складних умовах, вони демонструють якість життя, що не вимірюється лише інфраструктурними шкалами. Упорство жити — поняття гібридне: воно поєднує психологічну стійкість, соціальну згуртованість і готовність інвестувати в майбутнє міста.
Що саме пропускають числові оцінки
По-перше, рейтинги рідко враховують масштаб громадянської активності. У Києві сотні громадських ініціатив і волонтерських груп працюють над благоустроєм, допомогою уразливим верствам населення і культурними проєктами. Ця енергія формує якість життя, створює соціальні мережі підтримки і робить місто більш живим.
По-друге, фактор безпеки — не тільки статистика злочинів. Відчуття безпеки з’являється там, де є довіра до сусідів, доступ до швидкої допомоги, мобільні сервіси підтримки та ефективна громадська взаємодія. Київ демонструє приклади локальних ініціатив, які підвищують це відчуття, навіть якщо загальні індекси в конкретний момент виглядають невтішно.
По-третє, культурне життя. Те, що наповнює місто сенсом — театри, фестивалі, мистецькі простори, кав’ярні, громадські бібліотеки — створює комфорт, що не завжди видно у цифрах. Коли люди мають змогу зустрітися, обговорити, створити — це суттєво підвищує якість міського життя.
Нарешті, економічна адаптивність: невеликий бізнес, креативні індустрії, соціальні підприємства швидко реагують на виклики і пропонують рішення, які оживляють міський простір. Саме така динаміка часто лишається поза увагою глобальних рейтингів.
Як зробити рейтинг справдливішим і що це означає для Києва
Щоб рейтинги давали коректнішу картину, потрібно додати «м’які» показники: рівень довіри у громаді, масштаби волонтерської активності, культурну доступність, швидкість відновлення після кризових ситуацій, а також індекси психологічної стійкості населення. Такі метрики дозволять побачити не лише проблеми, а й ресурси для їх вирішення.
Для киян і тих, хто планує приїхати або інвестувати в місто, важливіше реальне життя на вулицях, у дворах і громадських просторах, ніж сухі позиції в таблиці. Київ має унікальну суперсилу — наполегливість своїх мешканців, їхнє бажання жити і творити. Це те, що формує справжній комфорт і робить місто варте того, щоб бути в списку кращих, а не найгірших.
Критика рейтингів корисна — вона стимулює зміни і покращення. Але варто не забувати: за кожним числом стоять люди зі своїм життям, цінностями і прагненнями. І якщо врахувати упорство жити як вагомий критерій, картина може змінитися радикально — на користь Києва.
РФ перекрила Донсько-Азовський канал через атаки безпілотників — Reuters