У цей самий час у Києві День жалоби за загиблими через російський ракетний удар 8 липня, коли ворог поцілив по найбільшій дитячій лікарні Охматдит. Цього жахливого воєнного злочину, як і всіх інших, можна було уникнути, якби Захід не боявся Росію й запросив Україну до членства в НАТО. Натомість, Альянс продовжує демонструвати слабкість, заціпенівши від страху, що найбільша від часів Другої світової повномасштабна війна Росії проти України може поширитися на країни НАТО, адже тоді доведеться застосовувати статтю 5 про колективну оборону. Проте, схоже, що союзники не готові до цього навіть заради себе, не кажучи вже про Україну. Путін це бачить, тому щораз демонструє, що може продовжувати вчиняти воєнні злочини, за які його ніхто не покарає. Звірячий ракетний удар по Україні 8 липня, коли Росія спрямувала ракету Х-101 по Охматдиту якраз напередодні саміту НАТО - чергове цьому підтвердження. Ювілейна зустріч союзників у Вашингтоні мала стати тріумфом першого президентського терміну Джо Байдена за чотири місяці до виборів у США. Безумовно він заявить, що повернув Америку на міжнародну арену, об’єднав західних союзників і зупинив Путіна. Натомість всі бачать зміцнення осі зла Росія-Китай-Іран-КНДР-Білорусь.Тож, чого Україні очікувати від ювілейного Вашингтонського саміту НАТО? Чому Росія досі має негласне право вето на рішення Альянсу? Та які страхи переслідують союзників? Читайте в матеріалі ТСН.ua. Міст і незворотність: що обіцяють УкраїніАмериканський телеканал CNN повідомляє, що у фінальному комюніке Вашингтонського саміту НАТО буде фраза про "незворотність вступу України до НАТО". Джерела ТСН.ua в українських дипломатичних колах також це підтверджують. Хоч донедавна США та Німеччина були проти такого формулювання в заключній декларації саміту, наполягаючи на фразах на кшталт "відкриті двері НАТО" та "колись Україна обов’язково стане членом Альянсу", що є повторенням сумнозвісного Бухарестського саміту НАТО 2008 року, коли через погрози Путіна Україна та Грузія так і не отримали ПДЧ.За рішенням Вільнюського саміту НАТО у 2023 році, для вступу до Альянсу ПДЧ Україні більше не потрібен. Проте, як і минулого року у Вільнюсі, так і зараз у Вашингтоні ми хочемо більшого – політичного запрошення до членства. Як це нещодавно зробив ЄС, відкривши для нас офіційні переговори про вступ. Проте для союзників, передовсім для США та Німеччини, це ледь не початок війни НАТО з Росією. Донедавна саме Вашингтон і Берлін були проти навіть щодо згадки про "незворотність вступу України до НАТО" у фінальному комюніке саміту. Їхню позицію вдалося змінити в червні після особистої зустрічі Володимира Зеленського з Джо Байденом на саміті G7 в Італії.Разом із цим в Адміністрації Байдена вигадали нове формулювання, яке, не їхню думку, має доповнити фразу про "незворотність" - "міст" до членства України в Альянсі. Згадка про це теж буде у фінальній декларації саміту. Проте, що це за "міст", яке він матиме практичне наповнення, та що конкретно має зробити Україна, щоб його пройти й стати членом Альянсу, в НАТО не кажуть. CNN пише, що під цим мається на увазі збільшення військової, політичної і фінансової підтримки України разом із зобов’язаннями Києва продовжити реформи.У колонці для The Washington Post політичний аналітик CNN Джош Рогін пише, що на ювілейному Вашингтонському саміті НАТО союзники оголосять про створення військової місії Альянсу в Україні, який рекламуватимуть як "міст" до членства. Дійсно, таке рішення очікується. Проте в НАТО це називають "командний центр" для координації поставок зброї і тренувань українських збройних сил (до цього буде залучено майже 700 військовослужбовців із країн-членів блоку), який базуватиметься у німецькому Вісбадені і матиме центр у Польщі. По суті, це буде практична й логістична база контактної групи "Рамштайн", за яку тепер більше відповідатиме НАТО, а не США. Хоч офіційного рішення про передачу лідерства й координації від Америки до Альянсу групою "Рамштайн" на Вашингтонському саміті НАТО озвучено не буде.На ювілейному Вашингтонському саміті відбудеться засідання Ради Україна-НАТО, за результатами якого підпишуть низку документів: про гарантії безпеки для України на основі вже укладених із різними країнами двосторонніх безпекових угод; про надання Україні додаткових систем ППО Patriot та інших, включаючи можливість створення інтегрованої системи протиповітряної оборони Україна-Польща-Румунія; та про винищувачі F-16, які Україна має невдовзі отримати.Проте, чи не найбільше розмов цими днями у Вашингтоні буде саме про можливе друге "пришестя" Дональда Трампа до Білого дому вже в січні 2025 року. Більшість країн-членів НАТО побоюються, що він може суттєво скоротити внесок США у безпеку блоку, не кажучи вже про ризик виходу Америки з НАТО. Такі розмови в західних колах точаться вже рік, а останнім часом тільки посилилися після коментарів радників Трампа західним ЗМІ про політику його другого терміну, зокрема щодо НАТО та України.Саме тому натовці передбачили "страховку", якщо до влади в США прийде Трамп і знову заблокує військову та фінансову допомогу Києву. На Вашингтонському саміті союзники мають погодити щорічне фінансування збройної підтримки України на 40 млрд євро (приблизно $43 млрд). Хоч тиждень тому західні ЗМІ й писали, що кінцевої згоди всіх країн-членів щодо цього не було, за інформацією ТСН.ua, все ж рішення буде ухвалене, проте ще є питання щодо розміру внесків, як це відбуватиметься, в яких пропорціях, та які країни відмовляться давати гроші (можна припустити, що це буде Угорщина).Формула вічної війни: не чіпайте 5 статтюЯкщо НАТО ухвалить всі ці рішення щодо України, які ТСН.ua описав вище, в короткостроковій перспективі нам вдасться частково захистити небо, щоб унеможливити повторення трагедії Охматдиту, а також дещо стабілізувати лінію фронту. Проте в довгостроковій перспективі стратегічну перевагу на фронті на користь Києва це не змінить. Навіть після російського ракетного удару по Україні 8 липня, в Білому домі заявили, що Адміністрація Байдена на має наміру переглянути заборону на удари ЗСУ американською зброєю далі за прикордонні з Україною російські регіони.Ключові західні країни, такі як США та Німеччина, продовжують політику дозованої збройної підтримки України в надії, що колись Росія все ж сяде за стіл переговорів і почне обговорювати варіанти заморозки війни на більш менш прийнятних умовах. На позицію Вашингтона та Берліна впливає ще й політична турбулентність вдома. Білому дому не потрібні різкі рухи на полі бою в Україні, що здатні серйозно похитнути рейтинг Байдена та Демократичної партії у той час, коли Трамп і республіканці звинувачують Адміністрацію Байдена в провальному виході США з Афганістану. На коаліційний уряд Шольца, який втратив підтримку виборців, все більше тиснуть щодо проведення дострокових парламентських виборів у Німеччині, особливо після провальних для його партії СДПН виборів до Європарламенті в червні.Частково це підтверджує свіжа стаття в The New York Times, де офіційні американські посадовці сумніваються, що протягом найближчих місяців Росія навряд чи зможе досягти значних територіальних здобутків, бо її сили погано навчені, а українська оборона наразі посилена західними боєприпасами. Це вказує або на неправильні розрахунки планів Росії, якій вигідна довга війна на виснаження (бо, що робитиме Захід, якщо Путін, якого підтримує Китай, Іран і КНДР, вирішить оголосити другу велику хвилю мобілізації?), або на свідоме підштовхування України не неминучості переговорів з Росією, з огляду на проблеми з мобілізацією, перспективи проходження зими 2024-2025 років через знищену ворогом енергетичну інфраструктуру та бажання Заходу заморозити війну, в тому числі через зневіру в здатності Сил оборони України здійснити прорив на фронті.
Ще на минулорічному Вільнюському саміті Альянсу нам дали зрозуміти, що вступ до НАТО можливий лише після закінчення війни, бажано перемогою України, щоб Альянсу не довелося застосовувати статтю 5 про колективну оборону, наприклад за відвоювання українського Криму чи Донбасу. А це, на думку багатьох на Заході, неодмінно призведе до застосування ядерної зброї. Проте, проблема в тому, що для повної перемоги Україна не отримує всіх видів озброєнь у достатній кількості без обмежень на удари вглиб території Росії. Й така політика Заходу триває вже третій рік. Можемо припустити, що наші ключові союзники не зацікавлені або бояться цілковитої перемоги України й поразки Росії.Тобто, ми ходимо по замкненому колу: без перемоги у війні Україна не стане членом НАТО; а для перемоги чи хоча б суттєвого прориву на полі бою, після чого можливі (на думку Заходу) переговори з Росією з позиції сили, нам не дають достатньої кількості зброї. Саме тому Україна так наполягає на дієвих гарантіях безпеки, які б унеможливили повторення російської агресії у майбутньому. Перші кроки вже зроблені – ми підписали низку двосторонніх безпекових угод із багатьма західними країнами. Щоправда, сили міжнародних міждержавних договорів вони не мають, тому не є юридично зобов’язуючими до виконання. А Україна зацікавлена отримати такі гарантії безпеки, які надавалися Швеції та Фінляндії до їхнього фактичного вступу до НАТО аж до ядерної парасольки.Переговори й заморозка: плани ТрампаНещодавно в статті Politico під назвою "Вимальовується план Трампа щодо НАТО", де журналісти посилалися на радників колишнього американського президента, вкотре йшла мова про начебто бажання Дональда Трампа піти на домовленість із Путіним: "НАТО зобов’язується не розширюватися на Схід, зокрема на Україну та Грузію, й веде переговори з Путіним, скільки території України Москва можна зберегти". Проте ще раніше американські медіа писали, що, в разі перемоги на виборах, Трамп буде шантажувати подальшою військовою допомогою Україні (відповідно зменшенням і збільшенням) як Зеленського, так і Путіна, щоб примусити їх почати переговори.Разом із цим, модель "заморозки війни на чинній лінії фронту" не працює без дієвих гарантій безпеки Україні з боку ключових західних країн, бажано США, Британії та Франції, які володіють ядерною зброєю; а також без міжнародної миротворчої місії з дієвим мандатом, яка стане на лінії зіткнення й гарантуватиме сталість режиму припинення вогню. Й це вже не кажучи про виконання пунктів формули миру президента Зеленського в частині встановлення справедливості: репарацій з боку РФ; створення спеціального міжнародного трибуналу щодо притягнення винних у скоєнні воєнних злочинів до відповідальності тощо.Багато хто на Заході апелює до "ізраїльської моделі" для України. Зокрема й Джо Байден, коли в червні в інтерв’ю The Time говорив, що наразі "членство України в НАТО не є необхідним". Проте, як вже писав ТСН.ua, ізраїльська модель не працюватиме, бо Ізраїль має ядерну зброю, а Україна — ні. Деякі західні оглядачі також справедливо зауважують, що, навіть у разі другого "пришестя" Трампа до Білого дому, якого так всі бояться, Путін може просто вирішити перечекати чотири роки його президентства, поки в США не оберуть більш слабкого президента на кшталт Барака Обами."Єдиний спосіб зупинити Путіна від повторного нападу — унеможливити відновлення війни. Єдиний спосіб зробити це – запросити Україну в НАТО з обороноздатними кордонами. Путін знає, що він програв би війну з НАТО, тому він вторгся лише в країни, що не входять до НАТО", - пише у своїй колонці для The Washington Post колишній головний спічрайтер президента Джорджа Буша, співавтор Fox News Марк Тіссен, явно захищаючи підходи Трампа до врегулювання війни Росії проти України.Проте, це не якийсь новий підхід. Минулого року до та після Вільнюського саміту НАТО на Заході, зокрема й колишнім генсеком НАТО Андерсом фог Расмуссеном та керівником апарату генсека Альянсу Стіаном Єнссеном, вже пропонувався підхід так званого вступу України до НАТО частинами, який ще називали "корейським сценарієм" (хоча із заморозкою війни між двома Кореями він не має нічого спільного). Тоді ТСН.ua писав, що це ніщо інше, як намагання Заходу підштовхнути Україну фактично погодитися на окупацію Росією своїх територій, хоч офіційно на міжнародному рівні цього не відбудеться, як це було з окупацією Криму від 2014 року.На 75-му ювілейному Вашингтонському саміті НАТО, який стартує у вівторок, 9 липня, від західних лідерів ми звичайно ж не почуємо закликів до безумовного припинення вогню й початку переговорів із Росією, про що каже Китай і, наприклад, угорський прем’єр Віктор Орбан, намагаючись представити себе новим світовим миротворцем. Проте, в умовах відсутності у Заходу політичної волі й бажання допомогти Україні перемогти у цій війні, чи, принаймні, вийти на переговори з Росією з позиції сили, надавши Силам оборони України більш потужну зброю в достатній кількості, скасувавши заборони на удари вглиб російської території, розмови про переговори на Заході будуть лише посилюватися.