Я повірив у ідею, що в кожного – свій талант, і почав шити одяг, – інтерв'ю з Сашком Горонді
Ви бачите їх щодня, перетинаєтеся з ними на вулиці, працюєте в одному офісі, стоїте в черзі по каву. Вони мріють, ризикують, падають, але не зупиняються. Змінюють себе і змінюють світ. І досягають вершин. У них своя історія, свій секрет і своя теорія. Гість сьогоднішньої програми "Теорія великого виклику" – один із найвпізнаваніших дизайнерів Сашко Горонді. – Я раніше був гопніком, навіть мав судимість. Спочатку, з 11-12 років, ми крали черешні, потім нам починало це подобатися, ми почали зливати бензин з машин, а вже в старшому віці крали сумки в жінок. Це було дуже жахливо.
– Я хотів просто втекти. Я не знав георгафії і Львова, куди поїхав, тому протягом двох місяців просто "тусував" навкруги вокзалу. Я жив там – то на пероні, то в приміщенні. А потім знайшов чердак на будинку. Я просто ходив вулицями, знаходив на дорозі їжу – якийсь там недоїджений хот-дог чи ще щось – і так харчувався.
Сашко Горонді
– А потім я познайомився з одним хлопцем, який йшов в Винники, в "Оселю" і пішов з ним. Там мені відразу дали їжу та одяг. Потім дали мені лопату в руки, я вийшов на вулицю і почав прибирати сніг. За це виплачували кишенькові, які я витрачав на сигарети та цукерки.
Тоді я став шукати себе. Передивився всіляких ютуб-каналів та відео. Ну і повірив в таку захмарну ідею, що в кожного – свій талант, тому почав цікавитися шиттям одягу. Спочатку я почав шити наплічники. Ну, це для мене якась медитація була. Я ховався від світу в цій роботі.
– Я став ходити в магазини одягу і дивитися, як вони це все шиють, які дизайни обирають тощо. Пізніше мої роботи почали купляти друзі та знайомі.
Сашко Горонді шиє рюкзаки
Друг дизайнера Володимир Бєглов розповів, що перший рюкзак Сашка Горонді був пошитий з тканини з совами, а також зі сорочки Ральфа Лорена.
– Я просто запостив свої роботи у Facebook. Тоді їх почали купляти, це взагалі була така зворушлива історія. Один із покупців написав в соцмережі: "бездомний хлопчик пошив наплічник, я купив. Звертайтеся!". Я, відверто кажучи, не думав, що це піде такою хвилею, що всі будуть купувати. Маса людей почала додаватися, писати та замовляти щось.
Дизайнер Сашко Горонді
– Потім пішов на навчання в інститут лідерства і управління при Католицькому університеті. Там я познайомився з одною, з другою людиною з цьою Панчишинкою Натальою, яка мені потім допомогла виграти цей гранд.
Нині я багато подорожую. Останнього разу їздив у Варшаву, а звідтам планую добратися за полярне коло в Норвегію автостопом. Кожен раз мені здається повертаюсь зовсім інший. Це якась такою мірою свобода. І, взагалі, мені здається, сидіти в одній країні, в одному місці – це трошки дивно. Тому я стараюсь максимально більше бачити світ.
Сашко Горонді тепер багато подорожує
Більше – дивіться в інтерв'ю.
+Відео24.ua
Ви бачите їх щодня, перетинаєтеся з ними на вулиці, працюєте в одному офісі, стоїте в черзі по каву. Вони мріють, ризикують, падають, але не зупиняються. Змінюють себе і змінюють світ. І досягають вершин. У них своя історія, свій секрет і своя теорія. Гість сьогоднішньої програми "Теорія великого виклику" – один із найвпізнаваніших дизайнерів Сашко Горонді. – Я раніше був гопніком, навіть мав судимість. Спочатку, з 11-12 років, ми крали черешні, потім нам починало це подобатися, ми почали зливати бензин з машин, а вже в старшому віці крали сумки в жінок. Це було дуже жахливо.
– Я хотів просто втекти. Я не знав георгафії і Львова, куди поїхав, тому протягом двох місяців просто "тусував" навкруги вокзалу. Я жив там – то на пероні, то в приміщенні. А потім знайшов чердак на будинку. Я просто ходив вулицями, знаходив на дорозі їжу – якийсь там недоїджений хот-дог чи ще щось – і так харчувався.
Сашко Горонді
– А потім я познайомився з одним хлопцем, який йшов в Винники, в "Оселю" і пішов з ним. Там мені відразу дали їжу та одяг. Потім дали мені лопату в руки, я вийшов на вулицю і почав прибирати сніг. За це виплачували кишенькові, які я витрачав на сигарети та цукерки.
Тоді я став шукати себе. Передивився всіляких ютуб-каналів та відео. Ну і повірив в таку захмарну ідею, що в кожного – свій талант, тому почав цікавитися шиттям одягу. Спочатку я почав шити наплічники. Ну, це для мене якась медитація була. Я ховався від світу в цій роботі.
– Я став ходити в магазини одягу і дивитися, як вони це все шиють, які дизайни обирають тощо. Пізніше мої роботи почали купляти друзі та знайомі.
Сашко Горонді шиє рюкзаки
Друг дизайнера Володимир Бєглов розповів, що перший рюкзак Сашка Горонді був пошитий з тканини з совами, а також зі сорочки Ральфа Лорена.
– Я просто запостив свої роботи у Facebook. Тоді їх почали купляти, це взагалі була така зворушлива історія. Один із покупців написав в соцмережі: "бездомний хлопчик пошив наплічник, я купив. Звертайтеся!". Я, відверто кажучи, не думав, що це піде такою хвилею, що всі будуть купувати. Маса людей почала додаватися, писати та замовляти щось.
Дизайнер Сашко Горонді
– Потім пішов на навчання в інститут лідерства і управління при Католицькому університеті. Там я познайомився з одною, з другою людиною з цьою Панчишинкою Натальою, яка мені потім допомогла виграти цей гранд.
Нині я багато подорожую. Останнього разу їздив у Варшаву, а звідтам планую добратися за полярне коло в Норвегію автостопом. Кожен раз мені здається повертаюсь зовсім інший. Це якась такою мірою свобода. І, взагалі, мені здається, сидіти в одній країні, в одному місці – це трошки дивно. Тому я стараюсь максимально більше бачити світ.
Сашко Горонді тепер багато подорожує
Більше – дивіться в інтерв'ю.
+Відео24.ua