Мільярди за удари й закрите небо: у Раді назвали 4 кроки Заходу проти РФ

На тлі посилення російських ударів по цивільній інфраструктурі Олександр Мережко закликав Захід перейти до жорсткіших дій. Йдеться не лише про чергові заяви підтримки чи дипломатичне засудження атак, а про рішення, які могли б безпосередньо вплинути на здатність росії вести війну. У Раді наголошують: кожна затримка з постачанням озброєння, посиленням санкцій або захистом українського неба створює додаткові ризики для мирного населення.

За оцінкою української сторони, Москва свідомо використовує удари по енергетичних об’єктах, житлових кварталах, лікарнях, транспортній і портовій інфраструктурі як інструмент тиску. Російська армія намагається завдати максимальної шкоди напередодні холодного сезону, послабити економіку та змусити українців вимагати поступок. Саме тому реакція партнерів має бути не символічною, а системною та достатньо масштабною.

Перший крок — спрямувати мільярди на оборону України

Першим кроком Заходу має стати різке збільшення фінансової та військової допомоги. Україні потрібні ресурси не тільки для закупівлі окремих партій боєприпасів, а й для довгострокового планування оборони. Йдеться про багаторічні програми, які дозволять виробникам завчасно розгортати потужності, укладати контракти та нарощувати випуск ракет, артилерійських снарядів, безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби.

Додаткові кошти необхідні для відновлення пошкоджених об’єктів, закупівлі мобільних енергетичних установок, ремонту техніки та підготовки військових. Водночас фінансування оборони України має розглядатися як інвестиція у безпеку всієї Європи. Якщо росія не зустрічатиме належної відсічі, її військово-промисловий комплекс отримає сигнал про можливість продовжувати агресію без критичних наслідків.

Окреме значення має використання заморожених російських активів. Українські представники неодноразово наголошували, що кошти держави-агресора повинні працювати на захист жертв агресії, а не залишатися пасивним фінансовим ресурсом. Західні уряди можуть спрямовувати прибутки від таких активів на закупівлю озброєння, гуманітарні програми та відновлення критичної інфраструктури.

Другий крок — посилити протиповітряну оборону та захистити небо

Другим напрямом називають максимальне посилення української протиповітряної та протиракетної оборони. росія комбінує балістичні й крилаті ракети, ударні безпілотники та керовані авіабомби. Така тактика виснажує запаси перехоплювачів і змушує Україну розподіляти обмежені системи між великими містами, енергетичними об’єктами, військовими частинами та промисловими районами.

За словами Олександра Мережка, партнери повинні розглянути всі доступні варіанти, щоб фактично закрити українське небо. Це може означати передачу додаткових комплексів середньої та великої дальності, радарів, систем раннього попередження, винищувачів і необхідних боєприпасів. Важливим є не лише надання самих установок, а й забезпечення їх обслуговування, навчання екіпажів та оперативного поповнення запасів ракет.

Питання захисту повітряного простору стосується не тільки фронту. Удари по електростанціях, водогонах, залізничних вузлах і промислових підприємствах мають прямий вплив на повсякденне життя мільйонів людей. Надійніша ППО зменшила б кількість жертв, дозволила б стабільніше працювати економіці та дала б змогу швидше відновлювати пошкоджені об’єкти.

Третій і четвертий кроки — далекобійна зброя та тиск на Росію

Третім кроком має стати зняття обмежень на використання західної далекобійної зброї. Україна повинна мати можливість уражати військові об’єкти, склади боєприпасів, командні пункти, логістичні центри та аеродроми, з яких росія запускає ракети й піднімає бойову авіацію. Без здатності бити по джерелах атак українська оборона змушена переважно реагувати на наслідки обстрілів.

Передача далекобійних систем у поєднанні з дозволом застосовувати їх проти легітимних військових цілей могла б ускладнити російське планування. Командуванню РФ довелося б відводити склади та авіацію далі від українського кордону, змінювати маршрути постачання і витрачати більше ресурсів на охорону власних об’єктів. Це не означає автоматичного завершення війни, однак здатне зменшити інтенсивність ударів по українських містах.

Четвертий крок — посилення санкційного й політичного тиску на кремль. Обмеження мають перекривати доступ росії до компонентів для виробництва ракет, дронів, систем зв’язку та високоточної зброї. Особлива увага потрібна до посередників і компаній у третіх країнах, через які до РФ потрапляє електроніка, верстати, мікросхеми та інше обладнання подвійного призначення.

Ефективні санкції повинні супроводжуватися контролем за їх виконанням і відповідальністю за обхід обмежень. Якщо окремі компанії можуть безперешкодно допомагати російському військово-промисловому комплексу, санкційний режим втрачає стримувальний ефект. Паралельно Захід має посилювати дипломатичну ізоляцію росії та демонструвати, що спроби нав’язати Україні капітуляцію не матимуть міжнародної підтримки.

У Києві підкреслюють: чотири запропоновані напрями повинні реалізовуватися одночасно. Самі санкції без достатньої кількості зброї не зупинять ракети, а постачання озброєння без фінансової стабільності не дасть змоги вести тривалу оборону. Так само заклик до переговорів не матиме результату, якщо росія переконана, що може силою досягти бажаного.

Посилення допомоги Україні є також питанням довіри до всієї системи європейської безпеки. Якщо цивільні об’єкти можуть знищуватися без належної відповіді, це створює небезпечний прецедент для інших держав. Натомість рішучі дії — від мільярдного фінансування та сучасної ППО до далекобійної зброї й жорстких санкцій — можуть показати, що агресія не приносить стратегічної переваги.

Саме тому заяви Олександра Мережка варто розглядати як заклик до переходу від реагування до випереджувальної стратегії. Україні потрібні не тимчасові рішення після чергового масованого удару, а стабільна система підтримки, здатна захистити людей, зберегти інфраструктуру та створити умови для справедливого завершення війни.