Пономарьова Мар'яна
Скарги на роботу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки залишаються однією з найгостріших тем під час мобілізації в Україні. За словами омбудсмена, найбільше звернень надходить із чотирьох областей, де зосереджені великі міста, значна кількість військовозобов’язаних і високий рівень мобілізаційного навантаження. Водночас сам факт великої кількості скарг не означає, що проблеми характерні лише для цих регіонів.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини наголошує: порушення під час мобілізаційних заходів досі не вдалося повністю подолати через відсутність системної реакції. Окремі перевірки, службові розслідування та кадрові рішення не замінюють єдиного підходу, який мав би діяти в усіх ТЦК незалежно від області чи конкретного керівника.
Чому найбільше звернень надходить із чотирьох областей
Концентрація скарг у кількох регіонах може пояснюватися одразу кількома причинами. Передусім ідеться про чисельність населення. У великих областях проживає більше військовозобов’язаних, а отже, там проводиться більше заходів із перевірки документів, уточнення військово-облікових даних, проходження військово-лікарських комісій і вручення повісток.
Окреме значення має інтенсивність мобілізаційних процесів. Регіони, які мають стратегічне значення, розташовані поблизу зон бойових дій або прийняли значну кількість внутрішньо переміщених осіб, можуть мати додаткове навантаження на військові органи. Це збільшує кількість контактів між громадянами та працівниками ТЦК, а разом із нею — і ймовірність конфліктних ситуацій.
Ще один чинник — активність громадян і доступність механізмів захисту прав. У великих містах люди частіше звертаються до адвокатів, правозахисних організацій, органів місцевого самоврядування та офісу омбудсмена. Тому статистика звернень може відображати не лише кількість можливих порушень, а й готовність громадян їх фіксувати та оскаржувати.
Серед найпоширеніших претензій називають затримання без належних правових підстав, недопуск адвокатів, проблеми з проходженням військово-лікарської комісії, ігнорування документів про стан здоров’я, помилки у військовому обліку та неналежне поводження. Також громадяни скаржаться на відсутність чітких пояснень щодо своїх прав і обов’язків.
Які проблеми виникають під час мобілізації
Однією з ключових проблем залишається різне застосування законодавства на практиці. Формально правила мобілізації є загальними для всієї країни, однак порядок комунікації з громадянами, перевірки документів і розгляду заяв може відрізнятися залежно від конкретного підрозділу. Саме така нерівномірність породжує недовіру та створює враження вибіркового підходу.
Правозахисники неодноразово звертали увагу на те, що працівники ТЦК повинні діяти виключно в межах повноважень. Перевірка військово-облікових документів не може автоматично означати позбавлення людини можливості зв’язатися з рідними або отримати правову допомогу. У кожній ситуації мають бути зрозумілі підстави для подальших дій, а громадянин повинен знати, куди звертатися у разі незгоди.
Чутливим питанням є робота військово-лікарських комісій. Люди часто повідомляють про поверхневий огляд, відсутність доступу до медичних документів або небажання враховувати висновки цивільних лікарів. Водночас рішення про придатність до військової служби має ухвалюватися на підставі медичних даних, а не формального огляду за короткий час.
Не менш важливою є проблема комунікації. Якщо представники ТЦК не пояснюють порядок дій, строки оскарження та перелік необхідних документів, це провокує конфлікти. Людина, яка не отримала зрозумілої відповіді, частіше сприймає процедуру як тиск або свавілля. Відкритість і коректне спілкування не скасовують обов’язку громадян виконувати закон, але допомагають зменшити напругу.
Чому потрібна системна реакція держави
На думку омбудсмена, реагування на порушення не повинно обмежуватися розглядом окремої скарги. Якщо проблема повторюється в різних районах або областях, необхідно з’ясувати, чому вона виникає, хто відповідає за контроль і які зміни можуть запобігти подібним випадкам у майбутньому.
Системна реакція передбачає єдині стандарти роботи ТЦК, належне навчання персоналу, відеофіксацію спірних ситуацій, доступ до правової допомоги та реальну відповідальність за перевищення повноважень. Важливо також забезпечити зрозумілий механізм подання скарг, у якому громадянин може швидко отримати відповідь, а не чекати завершення тривалого листування між різними установами.
Окремої уваги потребує контроль за рішеннями військово-лікарських комісій. У разі сумнівів людина повинна мати можливість пройти повторний огляд або оскаржити висновок у встановленому порядку. Такий механізм має бути доступним, прозорим і незалежним від посадовців, чиї дії стали причиною звернення.
Водночас вирішення проблеми неможливе без розмежування законних вимог і незаконних дій. Мобілізація в умовах воєнного стану є обов’язком держави та громадян, але вона має відбуватися відповідно до Конституції та законів України. Виконання мобілізаційних завдань не може бути виправданням для приниження гідності, фізичного тиску чи ігнорування права на захист.
Влада має продемонструвати, що кожна скарга на ТЦК розглядається не формально, а з можливістю виправити помилку та покарати винних. Якщо порушення залишаються без наслідків, недовіра лише зростає, а конфлікти повторюються. Натомість послідовний контроль, публічні результати перевірок і однакові правила для всіх областей можуть поступово зменшити кількість проблемних ситуацій.
Таким чином, велика кількість звернень із чотирьох областей є сигналом для держави, а не лише регіональною статистикою. Причини можуть бути пов’язані з кількістю населення, інтенсивністю мобілізації та активністю громадян, однак це не скасовує необхідності перевіряти кожен випадок. Подальше зниження напруги залежатиме від того, чи буде влада реагувати на скарги системно, а не лише після появи резонансних повідомлень.