Сергій Пономарьов
Україна посіла друге місце у світі за обсягом заборгованості перед Міжнародним валютним фондом. Станом на кінець вересня 2026 року борг країни перед МВФ оцінюється приблизно у 14,5 млрд доларів. Цей показник привертає увагу не лише через масштаб суми, а й через те, що він відображає особливості фінансування української економіки в умовах війни, бюджетного дефіциту та обмеженого доступу до приватного капіталу.
Хто є найбільшими боржниками МВФ
Найбільшим позичальником Міжнародного валютного фонду залишається Аргентина. Її заборгованість перед організацією становить близько 56,9 млрд доларів, або 41,97 млрд спеціальних прав запозичення. Саме Аргентина протягом тривалого часу залишається головним отримувачем фінансової підтримки МВФ, оскільки її економіка регулярно стикається з валютними кризами, високою інфляцією та проблемами з обслуговуванням зовнішніх зобов’язань.
Україна перебуває на другій позиції у світовому рейтингу. Загальна сума її боргу перед Фондом становить 10,69 млрд спеціальних прав запозичення, або приблизно 14,5 млрд доларів за поточним розрахунковим курсом. СПЗ є міжнародним резервним активом, який МВФ використовує у своїх операціях. Тому сума в доларах може змінюватися залежно від валютних курсів, навіть якщо обсяг зобов’язань у СПЗ залишається незмінним.
До п’ятірки найбільших боржників МВФ також входять Пакистан, Єгипет та Еквадор. Заборгованість Пакистану оцінюється приблизно у 10,8 млрд доларів, Єгипту — у 10,7 млрд доларів, а Еквадору — у 9,6 млрд доларів. Водночас український показник суттєво перевищує борги більшості європейських держав перед Фондом.
Україна фактично є найбільшим боржником МВФ у Європі. Її зобов’язання приблизно у шість разів перевищують сукупний борг усіх інших європейських країн перед цією міжнародною фінансовою організацією. Однак сам по собі статус великого позичальника не означає автоматичної фінансової катастрофи. Важливими є не лише розмір боргу, а й умови кредитування, строки погашення, здатність держави виконувати програму реформ та отримувати подальшу підтримку партнерів.
Чому Україна накопичила такий борг
Основна причина значного зростання позик — повномасштабна війна, яка різко збільшила видатки державного бюджету та скоротила внутрішні джерела доходів. Держава змушена одночасно фінансувати оборону, соціальні виплати, відновлення критичної інфраструктури й підтримку економіки. При цьому частина підприємств втратила активи, виробничі потужності або доступ до ринків, а податкова база в багатьох регіонах скоротилася.
МВФ надає Україні не лише фінансові ресурси, а й своєрідний макроекономічний орієнтир. Програма Фонду передбачає виконання визначених умов, серед яких — збереження фінансової стабільності, удосконалення управління державними коштами, посилення незалежності ключових інституцій, боротьба з корупцією та проведення структурних реформ. Виконання таких вимог відкриває шлях до чергових траншів і допомагає залучати фінансування від інших міжнародних партнерів.
Кредит МВФ не є безповоротною допомогою. Його необхідно повертати, а на позикові кошти нараховуються відсотки та інші платежі відповідно до умов конкретної програми. Водночас фінансування Фонду зазвичай має вигідніші умови, ніж запозичення на комерційних ринках. Для країни, яка перебуває у стані війни та має обмежені можливості залучати приватний капітал, така підтримка допомагає уникати різких скорочень видатків і стабілізувати валютний ринок.
Важливо також розуміти, що борг перед МВФ є лише частиною загального державного та гарантованого державою боргу України. Окрім Фонду, країна має зобов’язання перед іншими міжнародними фінансовими організаціями, урядами партнерських держав, власниками облігацій та внутрішніми кредиторами. Тому оцінювати фінансове навантаження потрібно комплексно, з урахуванням усіх боргових платежів і майбутніх доходів бюджету.
Що це означає для економіки та громадян
Висока заборгованість перед МВФ означає, що Україна залишатиметься залежною від міжнародної фінансової підтримки ще тривалий час. Для державного бюджету це створює потребу в чіткому плануванні платежів, нарощуванні власних доходів і поступовому зменшенні дефіциту. Якщо економічне зростання буде повільним, а зовнішнє фінансування скорочуватиметься, обслуговування боргу стане складнішим.
Одним із ключових ризиків є необхідність одночасно фінансувати оборону та виконувати соціальні зобов’язання. Значна частина бюджетних коштів спрямовується на армію, пенсії, заробітні плати працівників бюджетної сфери, медицину й освіту. У таких умовах виплати за зовнішніми кредитами конкурують з іншими пріоритетними видатками. Саме тому уряд зацікавлений у реструктуризації частини зобов’язань, залученні грантової допомоги та продовженні пільгових програм фінансування.
Водночас співпраця з МВФ може мати позитивний ефект для економіки. Наявність чинної програми свідчить про те, що країна дотримується узгоджених макроекономічних орієнтирів і має доступ до міжнародної підтримки. Це зміцнює довіру до державних фінансів, допомагає стабілізувати курс гривні та знижує ризик неконтрольованої емісії грошей для покриття дефіциту бюджету.
Для громадян вимоги МВФ можуть проявлятися у змінах податкової політики, реформі державного управління, перегляді субсидій або посиленні контролю за бюджетними витратами. Такі рішення часто є непопулярними в короткостроковій перспективі, проте вони мають забезпечити більшу стійкість фінансів у майбутньому. Головне завдання держави — проводити зміни так, щоб вони не перекладали основний тягар кризи на найбільш уразливі групи населення.
У 2026 році ситуація залишається особливо складною через перегляд прогнозів економічного зростання. Повільніше відновлення означає менші податкові надходження та більшу потребу в зовнішніх ресурсах. За оцінками уряду, у 2027 році Україні може знадобитися понад 52 млрд доларів зовнішнього фінансування бюджету. Це підкреслює, що питання державного боргу пов’язане не лише з минулими позиками, а й із майбутньою потребою покривати значний фінансовий розрив.
Переговори з МВФ щодо подальшої співпраці зосереджені на стані української економіки, виконанні реформ і підготовці бюджету на 2027 рік. Від результатів цих домовленостей залежатиме швидкість надходження нових траншів. Щоб прискорити ухвалення чергових виплат, Україні необхідно виконувати погоджені структурні маяки, демонструвати прозоре використання коштів і підтримувати незалежність економічних та антикорупційних інституцій.
Друге місце у рейтингу боржників МВФ — це одночасно виклик і показник масштабної міжнародної підтримки України. З одного боку, великий борг обмежує бюджетний простір і створює майбутні фінансові зобов’язання. З іншого — без кредитів Фонду та пов’язаної з ними допомоги українська економіка в умовах війни могла б зіткнутися з набагато гострішою кризою. Остаточний результат залежатиме від того, чи зможе країна поєднати залучення зовнішнього фінансування з економічним відновленням, зростанням доходів бюджету та відповідальним управлінням державним боргом.