Роксолана Мережко
Питання демобілізації в Україні залишається одним із найважливіших для військовослужбовців, їхніх родин і всього суспільства. Після тривалого періоду служби багато захисників очікують на зрозумілі правила, які визначатимуть, хто саме зможе звільнитися зі Збройних сил України раніше за інших і за яких умов. Водночас остаточний порядок демобілізації має бути встановлений законодавством, а не окремими заявами чи припущеннями.
Наразі саме слово «демобілізація» часто використовується у широкому значенні. Для одних це повне завершення мобілізаційного призову, для інших — звільнення конкретних військовослужбовців після визначеного строку служби. На практиці йдеться про складний процес, який залежить від безпекової ситуації, чисельності війська, можливостей заміни особового складу та рішення держави щодо подальшої оборони країни.
Поранення, бойовий досвід і тривалість служби можуть вплинути на черговість звільнення. Проте це не означає, що кожен військовий із певною кількістю місяців на фронті автоматично отримає право залишити службу. Для цього необхідні чіткі юридичні критерії, медичні висновки, кадрові розрахунки та механізм заміни підрозділів.
Хто може отримати пріоритет під час демобілізації
У разі ухвалення відповідних змін до законодавства пріоритет можуть отримати військовослужбовці, які найдовше перебувають на службі без тривалих перерв і фактично виконують бойові завдання. Такий підхід пояснюється необхідністю зменшити навантаження на людей, які протягом значного часу перебувають у зоні бойових дій або регулярно залучаються до виконання небезпечних завдань.
Окрему увагу, ймовірно, приділятимуть військовим, які мають підтверджені поранення, контузії, травми або захворювання, отримані під час служби. У таких випадках рішення про подальшу придатність до військової служби ухвалюється за результатами військово-лікарської комісії. Якщо стан здоров’я не дає змоги продовжувати виконання обов’язків, звільнення може відбуватися не в межах загальної демобілізації, а за вже передбаченими законодавством підставами.
Потенційно окремою категорією можуть стати військовослужбовці, які були мобілізовані на початку повномасштабної війни та тривалий час не мали можливості повернутися до цивільного життя. Для них можуть встановити пріоритет за принципом «першим прийшов — першим звільняється», але з урахуванням спеціальності, посади, стану здоров’я та можливості підготовки заміни.
Також можуть враховуватися сімейні обставини. Йдеться про військових, які самостійно виховують дітей, мають на утриманні неповнолітніх або тяжкохворих родичів, втратили близьких чи опинилися у складних життєвих умовах. Водночас сам факт наявності сім’ї не обов’язково означатиме автоматичне звільнення. Найімовірніше, такі обставини розглядатимуться разом з іншими критеріями.
Чому демобілізація не може відбутися одночасно для всіх
Масове одночасне звільнення військовослужбовців може створити ризики для обороноздатності держави. Армія повинна зберігати необхідну кількість особового складу на бойових позиціях, у штабах, навчальних центрах, медичних підрозділах, логістиці та інших важливих напрямках. Якщо значна кількість досвідчених військових залишить службу без підготовленої заміни, це може вплинути на стійкість підрозділів.
Саме тому найбільш реалістичним варіантом вважають поетапну демобілізацію. Вона може передбачати кілька черг або етапів, під час яких військових звільнятимуть поступово. Спочатку можуть розглядати тих, хто має найбільшу тривалість безперервної служби, підтверджені проблеми зі здоров’ям або значний бойовий досвід. Після підготовки резерву та заміни можуть настати черги для інших категорій.
Важливим фактором стане підготовка мобілізованих, контрактників і резервістів, які зможуть замінити людей із бойових підрозділів. На це потрібен час. Новобранців мають навчити базових військових навичок, злагодити з підрозділом і забезпечити необхідним спорядженням. Для складних спеціальностей підготовка може тривати довше, тому строки звільнення різних військових не обов’язково будуть однаковими.
Не менш важливо розмежовувати демобілізацію та ротацію. Ротація означає тимчасову заміну підрозділу або військовослужбовця для відпочинку, відновлення та підготовки. Демобілізація ж передбачає припинення виконання військового обов’язку в конкретному статусі або звільнення з військової служби на визначених законом підставах. Після ротації військовий може знову повернутися до виконання завдань, тоді як після демобілізації він залишає службу відповідно до встановленої процедури.
Коли військові зможуть звільнятися та що потрібно знати родинам
Точна дата початку демобілізації залежить від ухвалення відповідного рішення на державному рівні. Без остаточного закону або іншого нормативного акта неможливо достовірно назвати день, коли конкретна категорія військових отримає право на звільнення. Будь-які календарні прогнози, які не спираються на чинні норми, можуть бути передчасними.
Після встановлення правил військовослужбовці, найімовірніше, зможуть перевірити свою відповідність визначеним критеріям через командування військової частини та кадрові органи. Для цього можуть знадобитися документи про тривалість служби, участь у бойових діях, поранення, стан здоров’я, сімейні обставини та інші підтвердження. Важливо, щоб усі відомості були внесені до особової справи та військово-облікових документів.
Якщо підстава для звільнення пов’язана зі здоров’ям, вирішальне значення матиме офіційний висновок військово-лікарської комісії. Скарги на самопочуття або наявність медичних документів без відповідного рішення комісії можуть бути недостатніми. Військовим варто завчасно повідомляти командування про погіршення стану здоров’я та проходити необхідні обстеження у встановленому порядку.
Родинам військовослужбовців важливо розуміти, що звільнення не завжди відбувається одразу після завершення певного строку служби. Можуть існувати черга, план заміни, службова потреба та додаткова перевірка документів. Водночас прозорі правила мають забезпечити однаковий підхід до всіх військових і не допустити ситуацій, коли рішення залежить лише від суб’єктивної оцінки командування.
Очікується, що майбутній порядок демобілізації має поєднати інтереси військовослужбовців і потреби оборони. Найбільші шанси на першочергове звільнення можуть мати ті, хто найдовше служить, має серйозні наслідки поранень або за станом здоров’я не може повноцінно виконувати бойові завдання. Однак остаточна черговість, строки та перелік категорій залежатимуть від законодавчого рішення та ситуації на фронті.
Головне правило для військових і їхніх родин — орієнтуватися лише на офіційно затверджені норми. Після ухвалення порядку демобілізації стане зрозуміло, хто зможе звільнитися першим, які документи потрібно подати та як відбуватиметься поетапна заміна особового складу. До того часу достовірно можна говорити лише про загальні принципи: пріоритет можуть визначати тривалість служби, бойове навантаження, стан здоров’я та особливі сімейні обставини.