Пономарьова Мар'яна
Пропозиція представників Дональда Трампа щодо частини заблокованих 260 млрд євро російських активів стривожила європейські столиці. Ідея розморозити кошти росії може бути пов’язана з наміром повернутися до мирних переговорів і створити додатковий стимул для Москви погодитися на дипломатичний процес. Водночас у Європі побоюються, що такий крок послабить санкційний тиск і поставить під сумнів принцип відповідальності держави-агресора за наслідки війни проти України.
З початку повномасштабного вторгнення російські державні резерви в західних юрисдикціях були заблоковані в межах санкційної політики. Йдеться переважно про активи центрального банку росії, які перебувають у фінансових установах країн Європи та інших партнерів України. Самі кошти не були передані іншій державі, однак росія втратила можливість вільно ними розпоряджатися.
Тепер обговорення можливого перегляду цього підходу набуває політичного значення. Розмороження російських активів може розглядатися як елемент ширшої угоди, у якій фінансові питання пов’язуватимуть із припиненням бойових дій, гарантіями безпеки та майбутнім статусом окупованих територій. Проте конкретні умови такої пропозиції, її юридичний механізм і перелік активів, яких вона може стосуватися, залишаються предметом дискусій.
Чому європейські країни занепокоєні
Європейські уряди опинилися перед складним вибором. З одного боку, дипломатичні зусилля та пошук можливостей для завершення війни залишаються важливими. З іншого боку, поспішне повернення росії доступу до значної частини коштів може послабити позиції України на переговорах. Якщо Москва отримає фінансові поступки ще до досягнення стійкого припинення вогню, у кремля може зменшитися мотивація погоджуватися на компроміси.
Окреме занепокоєння стосується юридичних наслідків. Європейські держави тривалий час вивчають, як використати заморожені російські активи для підтримки України, не порушивши міжнародне право та норми захисту державної власності. Частину доходів, отриманих від управління цими коштами, вже розглядають як потенційне джерело фінансування української оборони й відновлення. Повне або часткове розмороження активів могло б поставити під сумнів такі механізми.
Також існує ризик для довіри до західної санкційної політики. Якщо активи будуть розблоковані в обмін на загальні політичні обіцянки, інші держави можуть зробити висновок, що санкції є тимчасовим інструментом, який можна скасувати без повного виконання умов. Для європейських партнерів України важливо, щоб будь-яке рішення було скоординованим і спиралося на чіткі гарантії, а не на ситуативні домовленості.
Водночас прихильники дипломатичного підходу можуть стверджувати, що заморожені кошти здатні стати одним із ключових важелів впливу на Росію. Якщо їхнє розмороження буде поетапним і залежатиме від конкретних кроків Москви, фінансовий ресурс можна використати як інструмент переговорів. Серед потенційних умов можуть називати припинення ударів по цивільній інфраструктурі, дотримання режиму тиші, обмін полоненими та участь у міжнародному механізмі контролю.
Яку позицію може зайняти Україна
Для Києва принциповим залишається питання: російські активи мають бути пов’язані з компенсацією збитків, завданих війною. Українська сторона послідовно наголошує, що заморожені кошти не повинні повертатися росії без гарантій відшкодування шкоди. Ідеться не лише про зруйновані будинки, підприємства та енергетичні об’єкти, а й про довгострокові витрати на відновлення країни, гуманітарне розмінування та підтримку постраждалого населення.
Будь-яка мирна ініціатива, яка передбачає розмороження активів росії, імовірно, викличе гостру реакцію українського суспільства та політичного керівництва. Київ може вимагати, щоб фінансові поступки Москві були можливі лише після підтвердженого виконання домовленостей. Крім того, Україна наполягатиме на тому, щоб переговорний процес не перетворився на механізм легалізації окупації або фактичного визнання територіальних захоплень.
Важливим буде й питання гарантій безпеки. Навіть якщо росія погодиться на тимчасове припинення вогню, це не означатиме автоматичного завершення загроз для України. Тому фінансові рішення не можуть розглядатися окремо від військової допомоги, контролю за дотриманням угод і здатності України захищати себе в майбутньому.
Що може змінитися у мирних переговорах
Потенційна пропозиція США свідчить про пошук нової формули, у якій економічні важелі поєднуватимуться з дипломатичним тиском. Вашингтон може прагнути повернути сторони за стіл переговорів, використовуючи активи як предмет торгу. Однак результат залежатиме від того, чи буде така ініціатива узгоджена з Україною та європейськими союзниками.
Європейські країни, найімовірніше, вимагатимуть детального плану: які саме кошти можуть бути розморожені, коли це відбудеться, хто контролюватиме виконання умов і що станеться у разі порушення домовленостей. Без відповідей на ці запитання пропозиція може залишитися лише політичним сигналом, який не матиме практичних наслідків.
Також невідомо, як на можливі поступки відреагує сама росія. Кремль може використати дискусію про активи для спроби послабити санкції без реального припинення агресії. Москва вже неодноразово демонструвала готовність брати участь у переговорах, одночасно висуваючи вимоги, неприйнятні для України. Тому сам факт повернення до дипломатичного діалогу не гарантує швидкого досягнення миру.
У найближчій перспективі питання заморожених російських активів залишатиметься одним із центральних у міжнародних обговореннях щодо завершення війни. Для Сполучених Штатів це може бути інструментом тиску та стимулом до переговорів, для Європи — юридичним і політичним викликом, а для України — питанням справедливості та безпеки. Остаточне рішення матиме сенс лише тоді, коли воно сприятиме реальному припиненню агресії, забезпечить компенсацію завданих збитків і не створить умов для нового витка війни.