Зоряна Білокрай
Українська економіка входить у період підвищеної невизначеності: одночасно з посиленням атак на енергетичну та транспортну інфраструктуру країна має пройти складний бюджетний і законодавчий іспит. На цьому тлі оцінки міжнародних партнерів та українських інвестиційних аналітиків помітно розходяться. МВФ очікує прискорення зростання ВВП України до 3,5% у 2027 році, тоді як експерти Dragon Capital та ICU прогнозують поглиблення рецесії.
На перший погляд, така різниця у прогнозах може виглядати як звичайна суперечка між оптимістичним і песимістичним сценаріями. Однак за нею стоять принципово різні підходи до оцінки ризиків. Міжнародні фінансові інституції зазвичай моделюють ситуацію за умови збереження зовнішньої підтримки, контрольованої інфляції, функціонування державних фінансів і поступового відновлення виробництва. Українські аналітики натомість більше зважають на щоденні втрати бізнесу, перебої з електроенергією, логістичні обмеження та скорочення інвестицій.
Чому прогнози МВФ і українських аналітиків розійшлися
Прогноз МВФ щодо зростання у 2027 році передбачає, що економіка зможе перейти від режиму виживання до відновлення. Для цього необхідні не лише фінансові транші, а й стабільна робота державних інституцій, прогнозована податкова політика, доступ підприємств до кредитування та достатній рівень міжнародної допомоги. Якщо ці умови збережуться, відкладений попит може перетворитися на чинник пожвавлення: компанії почнуть відновлювати виробничі потужності, домогосподарства — активніше витрачати кошти, а держава — запускати масштабні проєкти реконструкції.
Водночас прогнози Dragon Capital та ICU демонструють обережніший погляд на найближчу перспективу. Підприємства змушені працювати в умовах постійних ризиків, а пошкодження енергетичних об’єктів безпосередньо впливають на собівартість продукції, зайнятість і податкові надходження. Для малого та середнього бізнесу навіть короткі перебої можуть означати втрату замовлень, працівників і оборотного капіталу. Великі компанії мають більше можливостей для резервного живлення та зміни логістики, але й вони не можуть повністю компенсувати системні проблеми.
Окремим фактором залишається демографічна ситуація. Скорочення кількості працездатного населення обмежує потенціал економічного розширення, підвищує конкуренцію за кваліфікованих фахівців і збільшує навантаження на бюджет. Навіть за наявності коштів для відбудови країні потрібні люди, які зможуть реалізувати інфраструктурні, промислові та технологічні проєкти. Тому темпи економічного відновлення визначатимуться не лише обсягом фінансування, а й здатністю залучати та утримувати трудові ресурси.
Розбіжність прогнозів також пояснюється різними часовими горизонтами. МВФ оцінює перспективу до 2027 року, коли за сприятливих умов може спрацювати ефект низької бази порівняння, а відбудова дасть додатковий імпульс. Dragon Capital та ICU більше акцентують на поточному періоді, у якому негативні чинники ще не подолані. Якщо рецесія поглиблюється сьогодні, майбутнє зростання автоматично потребуватиме значно більших ресурсів і часу.
Інфраструктура як головний тест для економіки
Стан інфраструктури стає одним із ключових індикаторів економічної стійкості України. Енергетика, залізниця, автомобільні шляхи, мости, портові потужності, системи водопостачання та зв’язок формують основу для роботи підприємств. Кожен пошкоджений об’єкт створює ланцюгову реакцію: зростають витрати на ремонт, порушуються поставки, затримується виробництво, дорожчають товари та скорочуються доходи бізнесу.
Удар по енергетичній системі має особливо широкий ефект. Підприємства змушені купувати генератори, паливо та обладнання для автономної роботи. Частина компаній переносить виробництво в інші регіони або зменшує обсяги діяльності. Для населення перебої з електропостачанням означають додаткові витрати, погіршення якості життя та зниження споживчої активності. У підсумку інфраструктурні пошкодження перетворюються на прямий тиск на ВВП, інфляцію та державний бюджет.
Водночас відбудова може стати джерелом зростання, якщо кошти спрямовуватимуться прозоро та швидко. Ремонт доріг, модернізація енергомереж, розвиток розподіленої генерації й відновлення промислових майданчиків створюють попит на будівельні матеріали, техніку, інженерні послуги та робочу силу. Проте такий ефект не виникає автоматично. Без якісного планування відбудова ризикує перетворитися на набір розрізнених проєктів, які не дають довгострокового результату для продуктивності економіки.
Економічне відновлення залежить від стійкості інфраструктури не менше, ніж від обсягу міжнародної фінансової допомоги. Країна може отримати значні ресурси, але без захищеної енергетики, ефективної логістики та зрозумілих правил для інвесторів капітал не працюватиме на повну силу. Саме тому інфраструктурні рішення мають бути пов’язані з промисловою політикою, розвитком експорту та створенням нових робочих місць.
Парламентський іспит: бюджет, реформи та довіра інвесторів
На економічні перспективи безпосередньо впливає робота парламенту. Депутати мають ухвалювати рішення, які одночасно забезпечують обороноздатність, фінансову стабільність і можливість для бізнесу планувати діяльність хоча б на середньостроковий період. Надмірний фіскальний тиск може послабити підприємства, але дефіцит доходів бюджету загрожує соціальними видатками, фінансуванням відновлення та виконанням міжнародних зобов’язань.
Одним із головних завдань залишається передбачуваність податкових правил. Бізнесу складно інвестувати, якщо ставки, вимоги до звітності або підходи контролю можуть різко змінитися. У воєнних умовах держава має право шукати додаткові доходи, проте такі кроки повинні бути обґрунтованими, тимчасовими та зрозумілими для платників податків. Інакше частина компаній може перейти в тіньовий сектор, скоротити діяльність або відкласти розширення.
Не менш важливими є антикорупційні рішення, судова реформа, захист прав власності та прозорість державних закупівель. Для міжнародних партнерів ці питання пов’язані з ефективністю використання коштів, а для приватного капіталу — з оцінкою ризиків. Інвестор готовий працювати навіть у складному середовищі, якщо розуміє правила гри та може розраховувати на захист контрактів. Натомість непрозорі процедури збільшують вартість проєктів і зменшують коло потенційних учасників відбудови.
Парламентський іспит полягає не лише в ухваленні окремих законів. Важливо сформувати послідовну економічну політику, у якій бюджет, податки, кредитування, приватизація та відбудова доповнюють одне одного. Розрізнені рішення можуть дати короткостроковий фінансовий ефект, але не створять умов для стійкого зростання.
Найімовірніше, економічна траєкторія України залежатиме від того, який із двох сценаріїв переважить. За позитивного варіанта міжнародна підтримка зберігається, інфраструктурні об’єкти швидко відновлюються, парламент забезпечує передбачувані правила, а бізнес отримує доступ до фінансування. Тоді прогноз МВФ щодо прискорення зростання ВВП до 3,5% у 2027 році може стати досяжним орієнтиром.
За негативного сценарію нові пошкодження інфраструктури, затримки фінансування, слабка інвестиційна активність і погіршення бюджетного балансу посилять рецесію. Саме на ці ризики вказують прогнози Dragon Capital та ICU. У такому разі відновлення відкладатиметься, а майбутнє зростання вимагатиме більших зовнішніх ресурсів.
Головний висновок полягає в тому, що прогноз ВВП України залежить не від однієї цифри, а від здатності держави діяти узгоджено. Інфраструктура потребує захисту та модернізації, парламент — відповідальних рішень, а бізнес — стабільних правил. Якщо ці умови буде забезпечено, навіть надзвичайно складна ситуація може стати початком структурного оновлення економіки. Якщо ж ключові проблеми залишатимуться без системної відповіді, розрив між очікуваннями міжнародних партнерів і реальними показниками лише збільшуватиметься.