Зоряна Білокрай
Італійські правоохоронці та представники уряду з’ясовують, чи могли іноземні сили впливати на перебіг масштабних антиурядових протестів, що останніми тижнями супроводжувалися сутичками, підпалами, пошкодженням майна та затриманнями. Особливу увагу в межах перевірки приділяють можливій ролі російських агентів, інформаційних мереж або інших структур, зацікавлених у дестабілізації європейських країн.
Італійська влада намагається встановити, чи були масові заворушення виключно спонтанною реакцією громадян на внутрішню політику, чи до їхньої організації та поширення могли долучитися зовнішні провокатори. Йдеться, зокрема, про аналіз активності в соціальних мережах, каналів поширення закликів до протестів, можливих координаторів і джерел фінансування окремих акцій.
За словами обізнаних співрозмовників, уряд запросив відповідні дані в органів безпеки та розвідувальних структур. Перед ними поставили завдання перевірити, чи існували контакти між радикальними учасниками протестів і представниками іноземних організацій. Водночас італійські посадовці наголошують, що на цьому етапі немає остаточного підтвердження причетності росії до заворушень.
Перевірка можливої гібридної операції
Дискусія про зовнішній вплив загострилася після заяв міністра оборони Італії Гвідо Крозетто. Він назвав події, що відбулися в Мілані та інших регіонах країни, можливим проявом гібридної війни проти Заходу. За його словами, сучасні гібридні операції можуть поєднувати інформаційні кампанії, кібератаки, маніпуляції громадською думкою та підтримку вуличних заворушень.
Термін «гібридна війна» в цьому контексті не означає автоматичної участі іноземних військових або офіційних представників іншої держави. Він може стосуватися прихованого впливу, спрямованого на посилення вже наявного невдоволення в суспільстві. Такі кампанії здатні використовувати реальні соціальні проблеми, економічні труднощі та політичні конфлікти, щоб поглибити розкол між громадянами й державними інституціями.
Італійські служби, ймовірно, аналізуватимуть, як швидко в мережі поширювалися заклики до протестів, хто створював найбільш резонансні повідомлення та чи повторювалися однакові наративи в різних містах. Окремим напрямом може стати перевірка акаунтів, які закликали до насильства, пошкодження інфраструктури або нападів на правоохоронців.
Експерти застерігають, що сама наявність проросійських або антизахідних повідомлень у соціальних мережах ще не доводить організованої операції. Для підтвердження такої версії необхідні дані про координацію, фінансування, технічну підтримку чи безпосередні контакти між учасниками протестів і представниками іноземних структур.
Як розгорталися протести в Італії
Масові антиурядові демонстрації охопили великі міста Італії 17 жовтня. Акції відбувалися за прикладом масштабніших протестів у Франції, де раніше оголошена соціальна мобілізація переросла в сутички з поліцією, випадки насильства та мародерство. Італійські організатори закликали громадян виходити на вулиці через невдоволення рішеннями уряду та соціально-економічною ситуацією.
У низці міст спочатку мирні демонстрації швидко стали неконтрольованими. Частина учасників почала перекривати дороги, споруджувати барикади та вступати в конфлікти із силами правопорядку. У Мілані зафіксували пошкодження громадської інфраструктури, автомобілів і торговельних об’єктів. Правоохоронці застосовували спеціальні засоби для розосередження натовпу та затримували найбільш агресивних учасників.
У неділю, 18 жовтня, під час другого дня протестів у Мілані поліція затримала понад дві сотні людей. Серед затриманих могли бути як активісти, які брали участь у несанкціонованих акціях, так і особи, підозрювані в нападах на поліцейських, пошкодженні майна та організації масових заворушень. Остаточну правову оцінку діям затриманих мають надати судові органи.
Після посилення напруженості італійська влада вирішила збільшити присутність сил безпеки в Мілані. У місті планують розгорнути кілька сотень військовослужбовців, які допомагатимуть охороняти важливі об’єкти, транспортні вузли та державні установи. Їхнє залучення має дати поліції змогу зосередитися на забезпеченні порядку під час масових заходів.
Можливі подальші рішення уряду
На екстреному засіданні уряд Італії обговорював додаткові заходи безпеки, серед яких називали ймовірне запровадження комендантської години в окремих районах. Таке рішення може обмежити перебування громадян на вулицях у нічний час і спростити контроль за пересуванням організованих груп. Водночас влада має врахувати ризик подальшого загострення ситуації та звинувачень у надмірному обмеженні громадянських прав.
Для італійського уряду важливо одночасно розслідувати можливе іноземне втручання та не ігнорувати внутрішні причини протестів. Навіть якщо буде підтверджено спроби зовнішнього впливу, це не скасовує соціального невдоволення, яке могло стати основою для масових демонстрацій. Економічні труднощі, недовіра до політичних партій, суперечки навколо державних реформ і відчуття відсутності діалогу з владою здатні самостійно вивести людей на вулиці.
Італійські посадовці також мають намір посилити моніторинг дезінформації та координованих інформаційних кампаній. Очікується, що особливу увагу приділятимуть повідомленням, які створюють паніку, поширюють непідтверджені звинувачення або закликають до нападів на державні установи. Водночас представники влади повинні чітко відокремлювати критику уряду та законне право на мирні зібрання від підготовки насильницьких дій.
Результати перевірки можуть вплинути не лише на внутрішню політику Італії, а й на підхід інших європейських держав до захисту від гібридних загроз. Якщо слідство виявить організовану участь іноземних структур, Рим може ініціювати спільні заходи з партнерами в Європі, посилити обмін розвідувальною інформацією та запровадити додаткові санкції. Якщо ж доказів зовнішнього втручання не знайдуть, уряду доведеться зосередитися передусім на причинах внутрішньої політичної та соціальної напруги.
Наразі головне питання полягає в тому, чи були протести результатом стихійного невдоволення, чи хтось цілеспрямовано намагався перетворити його на масштабну кризу. Відповідь мають дати результати розслідування, аналіз цифрових слідів і свідчення учасників подій. До їх оприлюднення твердження про безпосередню причетність росії залишаються версією, яку італійські служби лише перевіряють.