Всеволод Чабанець
Росія знову повертається до застосування бензинових «шахедів», намагаючись зберегти темпи масованих ударів по Україні та компенсувати проблеми з постачанням окремих комплектуючих. Про це в інтерв’ю Radio NV розповів авіаексперт, провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету Валерій Романенко. За його словами, вибір на користь безпілотників із бензиновими двигунами може бути пов’язаний не з однією причиною, а з поєднанням виробничих, логістичних і військових факторів.
Йдеться про ударні безпілотники, які росія використовує для атак по українських містах, енергетичних об’єктах, промисловій та транспортній інфраструктурі. У публічному просторі їх часто називають «шахедами», хоча російська сторона використовує власні позначення, зокрема «Герань». Зміна типу двигуна не перетворює такий апарат на принципово нову зброю, однак може впливати на його вартість, дальність, шумність, надійність і можливість масштабного виробництва.
Чому бензиновий двигун знову став потрібним росії
Найімовірніше пояснення полягає у прагненні спростити та здешевити виробництво. Для ударного безпілотника, який задуманий як масовий засіб ураження, важливими є не лише технічні характеристики, а й доступність комплектуючих. Якщо виробник може швидко отримувати двигуни, паливну апаратуру, елементи системи запалювання та інші вузли, це дає змогу підтримувати випуск навіть за умов санкцій і дефіциту імпортних компонентів.
Бензинові поршневі двигуни належать до добре відпрацьованої технології. Вони широко використовуються у легкій авіації, мототехніці, промислових установках і цивільних безпілотних системах. Це означає, що для їх виробництва не обов’язково потрібна складна високотехнологічна база. Росія може використовувати як власні розробки, так і компоненти, отримані через треті країни або адаптовані з цивільної продукції.
Ще один фактор — можливість швидко змінювати конструкцію безпілотника під наявні ресурси. Якщо підприємства мають труднощі з певним типом двигунів, вони можуть повертатися до попередніх рішень, які вже випробовувалися під час бойового застосування. Для держави, що веде виснажливу війну, така гнучкість має велике значення: краще виготовляти простіший апарат у значній кількості, ніж чекати на складніші системи, виробництво яких обмежене.
Важливо також враховувати економіку атак. Запуск дорогих ракет по кожній цілі є значно менш вигідним, ніж використання відносно дешевих баражувальних боєприпасів. Саме тому росія намагається створювати великі серії безпілотників і комбінувати їх із ракетами та іншими засобами ураження. Бензиновий двигун у такій схемі може бути компромісом між необхідною дальністю польоту, доступною ціною та простотою складання.
Які переваги та недоліки мають бензинові «шахеди»
Поршневий бензиновий двигун здатен забезпечити безпілотнику тривалий політ із відносно невеликою витратою пального. Для апарата, який долає сотні кілометрів і може змінювати маршрут, це залишається важливою перевагою. Такий двигун також може бути достатнім для конструкції, де основний акцент зроблено не на високій швидкості, а на дальності та можливості тривалого перебування в повітрі.
Водночас бензинові силові установки мають і помітні недоліки. Вони створюють характерний звук, який може полегшувати виявлення безпілотника за сприятливих умов. Робота двигуна супроводжується вібраціями, нагріванням і вихлопом. Усе це потенційно впливає на помітність апарата для засобів спостереження та протиповітряної оборони. Проте сам по собі шум не робить такий безпілотник безпечнішим або менш небезпечним: під час нічних атак, складної погоди чи масованого нальоту виявлення цілей залишається складним завданням.
Порівняно з електричними силовими установками бензиновий двигун має більшу автономність, адже запас енергії можна зберігати у вигляді пального. Електричні системи зазвичай тихіші та простіші за конструкцією, однак їхня дальність суттєво залежить від місткості акумуляторів і загальної маси батарей. Для далекобійного ударного безпілотника це створює обмеження, які бензинова установка частково знімає.
Водночас повернення до бензинових двигунів не означає, що росія відмовилася від удосконалення безпілотників. Навпаки, агресор може паралельно використовувати різні варіанти апаратів, відрізняючи їх за двигунами, бойовим навантаженням, системами навігації та засобами протидії радіоелектронній боротьбі. Така різноманітність ускладнює прогнозування характеристик конкретної групи безпілотників і змушує Україну постійно адаптувати систему протиповітряної оборони.
Що це означає для української протиповітряної оборони
Поява або повернення бензинових «шахедів» не свідчить про появу абсолютно нової зброї, але демонструє здатність росії пристосовуватися до обмежень. Окупанти шукають способи зменшити залежність від окремих постачальників, наростити виробництво та зберегти регулярність ударів. За оцінкою авіаексперта Валерія Романенка, саме практичність і доступність можуть бути головними причинами такого рішення.
Для України це означає необхідність розвивати не один окремий напрямок, а багаторівневу систему захисту. Вона має включати засоби радіолокаційного виявлення, мобільні вогневі групи, винищувальну авіацію, системи радіоелектронної боротьби та інші технології перехоплення. Важливим залишається і питання вартості ураження цілі: дорогі ракети не завжди доцільно використовувати проти відносно дешевого безпілотника, якщо є можливість застосувати інші засоби.
Окреме значення має розвідка характеристик кожної нової партії дронів. Аналіз уламків, особливостей двигуна, навігаційного обладнання та бойової частини допомагає визначати, чи йдеться про стару модифікацію, модернізований варіант або апарат, зібраний із нових компонентів. Такі дані дають змогу точніше оцінювати виробничі можливості росії та прогнозувати її подальші кроки.
Повернення бензинових «шахедів» є насамперед ознакою пошуку росією найбільш доступної моделі ведення повітряної кампанії. Агресор прагне компенсувати технологічні втрати кількістю, використовуючи простіші та дешевші рішення. Для України це чергове нагадування, що загроза безпілотних атак залишатиметься тривалою, а захист від них потребуватиме постійного посилення, технологічного оновлення та грамотного використання ресурсів.