Як вирішити проблему мобілізації: відповідь омбудсмена

Проблема мобілізації в Україні пов’язана не лише з необхідністю поповнення Сил оборони, а й із рівнем довіри громадян до державних інституцій. Саме тому вирішення конфліктних ситуацій під час оповіщення та роботи територіальних центрів комплектування має ґрунтуватися на прозорих правилах, належному контролі й невідворотності відповідальності за порушення. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець вважає, що одним із ключових кроків у цьому напрямі повинна стати тотальна відеофіксація дій працівників ТЦК.

На думку омбудсмена, замовчування проблем або спроби переконати суспільство, що порушень не існує, не допоможуть відновити довіру. Навпаки, кожен випадок незаконного примусу, конфлікту чи можливого корупційного правопорушення має отримувати належну оцінку. Люди повинні розуміти, за якими правилами відбувається мобілізація, куди звертатися зі скаргами та хто нестиме відповідальність за неправомірні дії.

Відеофіксація як головний запобіжник

Дмитро Лубінець наголошує, що працівники ТЦК, які входять до груп оповіщення, мають використовувати бодікамери під час виконання службових обов’язків. Йдеться не про формальну наявність пристрою, а про його постійне ввімкнення та збереження записів у спосіб, який унеможливлює їхнє редагування або вибіркове видалення.

Таке правило може захищати обидві сторони. Для громадянина відеозапис стане підтвердженням того, як саме відбувалося спілкування, чи були представлені посадові особи, чи пояснили вони причини звернення та чи не застосовували незаконний тиск. Водночас відеофіксація може захистити й працівника ТЦК від безпідставних звинувачень, якщо він діяв у межах закону.

Окремо має бути забезпечене відеоспостереження у приміщеннях територіальних центрів комплектування. Це стосується зон прийому громадян, місць проходження військово-лікарської комісії, кабінетів, де оформлюють документи, а також інших приміщень, у яких ухвалюються рішення щодо військового обліку, відстрочки або направлення на службу.

Важливо, щоб доступ до таких записів був чітко врегульований. Відеоматеріали повинні зберігатися визначений законом термін, а отримати їх у межах перевірки чи розслідування мають право уповноважені органи. Водночас система контролю не повинна перетворюватися на інструмент безпідставного стеження за людьми. Потрібно враховувати вимоги щодо захисту персональних даних та приватності.

Логіка пропозиції омбудсмена полягає в тому, що вимкнення бодікамери під час конфліктної ситуації не може залишатися без наслідків. Якщо посадова особа свідомо не здійснювала запис, це має бути підставою для службової перевірки. У випадках, коли неможливо встановити всі обставини події через відсутність відео, оцінка дій працівника ТЦК повинна бути особливо ретельною. Саме така практика здатна стимулювати дотримання правил.

Роль поліції та відповідальність за порушення

Ще одним важливим елементом запропонованого підходу є обов’язкова участь офіцерів Національної поліції під час роботи груп оповіщення. Поліцейські мають не бути формальними спостерігачами, а повинні реагувати на ознаки правопорушень незалежно від того, хто їх допустив.

Якщо незаконно поводиться цивільна особа, правоохоронці повинні діяти відповідно до закону. Так само реагування має бути і тоді, коли порушення допускають військовослужбовці або працівники територіального центру комплектування. Однакові правила для всіх учасників процесу є необхідною умовою справедливості.

Присутність поліції може зменшити кількість конфліктів на вулицях і під час перевірки документів. Водночас це не означає, що поліцейські повинні автоматично підтримувати будь-які дії представників ТЦК. Їхнім завданням має бути забезпечення громадського порядку, фіксація обставин, запобігання насильству та припинення можливих зловживань.

Для ефективного контролю необхідно розмежувати повноваження всіх учасників процесу. Працівники ТЦК відповідають за ведення військового обліку та організаційні процедури, медичні комісії оцінюють стан здоров’я, а поліція забезпечує правопорядок і реагує на правопорушення. Коли функції змішуються або громадяни не розуміють, хто саме перед ними та які повноваження має ця особа, кількість суперечок лише зростає.

Невідворотність покарання повинна стосуватися не тільки корупційних дій. Порушенням можуть бути незаконне утримання людини, погрози, застосування сили без належних підстав, перешкоджання адвокатській допомозі, фальсифікація документів або ігнорування законного права на відстрочку. Кожен такий випадок має розглядатися окремо, а не списуватися на загальну напруженість воєнного часу.

Цифровізація та відновлення довіри суспільства

Тотальна відеофіксація не може бути єдиним рішенням. Вона повинна працювати разом із цифровізацією процедур мобілізації. Чим менше рішень ухвалюється вручну та без зрозумілого алгоритму, тим нижчими є ризики корупції, втрати документів і вибіркового ставлення до громадян.

Цифрові системи можуть допомогти перевіряти статус військового обліку, наявність підстав для відстрочки, результати медичного огляду та строки проходження відповідних процедур. Однак автоматизація не повинна позбавляти людину можливості виправити помилку або оскаржити рішення. Для кожного громадянина має бути доступний зрозумілий механізм подання заяви, отримання відповіді та перегляду неправомірного рішення.

Особливе значення має інформування населення. Люди повинні знати, які документи можуть перевірятися, як підтверджується особа працівника ТЦК, у яких випадках допускається доставлення до відповідного центру та які права має військовозобов’язаний. Не менш важливо пояснювати й обов’язки громадян, адже прозорість мобілізації передбачає відповідальність усіх сторін.

Відновити довіру швидко неможливо. Якщо в суспільстві тривалий час існувало переконання, що за гроші можна уникнути процедур або вирішити питання неофіційно, одних заяв буде недостатньо. Потрібні реальні результати перевірок, відкриті дисциплінарні рішення та покарання винних незалежно від їхньої посади.

Водночас важливо не ототожнювати всіх працівників ТЦК із порушниками. Значна частина службовців виконує завдання в умовах високого навантаження та постійного суспільного тиску. Саме тому чіткі правила, бодікамери, контроль поліції та цифрові інструменти мають захищати не лише громадян, а й доброчесних працівників системи.

Проблема мобілізації не буде вирішена лише посиленням вимог або збільшенням кількості перевірок. Стійкий результат можливий тоді, коли держава демонструє законність, послідовність і готовність визнавати власні помилки. Тотальна відеофіксація, контроль за діями ТЦК, участь Національної поліції та доступні механізми оскарження можуть стати основою для такої зміни.

За словами Дмитра Лубінця, саме прозорість і невідворотність відповідальності здатні поступово повернути довіру громадян. Мобілізаційні процеси мають відбуватися за однаковими правилами для всіх, без прихованих домовленостей і вибіркового застосування закону. Лише поєднання цифровізації, відеоконтролю, належного нагляду та поваги до прав людини дасть змогу зробити систему ефективнішою й справедливішою.