Сергій Пономарьов
Італійська влада перевіряє, чи могли іноземні держави або пов’язані з ними структури впливати на масові заворушення, що спалахнули під час протестів проти зростання вартості життя. Особливу увагу слідчі приділяють можливому російському сліду, використанню соціальних мереж для координації учасників і залученню до вуличних акцій неповнолітніх.
Італія перевіряє можливий російський слід у погромах у Мілані — Bloomberg
Йдеться про події, які відбулися в Мілані та низці інших європейських міст. Мирні демонстрації через дорожнечу, інфляцію і погіршення добробуту частини населення у деяких районах переросли в сутички з поліцією, пошкодження майна, підпали та масові безлади. Масштаб інцидентів змусив італійський уряд розглянути версію, що насильство могло бути не лише спонтанною реакцією на соціальні проблеми.
Кабінет прем’єр-міністерки Джорджі Мелоні доручив відповідним структурам з’ясувати, чи могли до організації або підбурювання заворушень бути причетні іноземні провокатори. Серед можливих напрямів перевірки називають інформаційний вплив, координацію через цифрові платформи та поширення повідомлень, здатних швидко радикалізувати натовп.
Водночас італійські посадовці поки не оприлюднили доказів, які б однозначно підтверджували участь росії або будь-якої іншої держави. Розслідування триває, а заяви про можливе втручання розглядаються як одна з версій розвитку подій. Представники уряду наголошують, що остаточні висновки можна буде робити лише після аналізу відеозаписів, цифрових повідомлень, даних про переміщення організаторів і свідчень учасників.
Ситуація має і внутрішньополітичний вимір. Опозиційні сили застерігають уряд від передчасного перекладання відповідальності на зовнішніх ворогів і вважають, що першопричиною протестів залишаються реальні економічні труднощі. Серед них — високі ціни на продукти, житло, паливо та комунальні послуги, а також відчуття нестабільності, яке поширюється серед молоді й малозабезпечених сімей.
Що мав на увазі міністр оборони, згадуючи TikTok і дітей
Міністр оборони Італії Гвідо Крозетто назвав події в Мілані нетиповими для попередніх протестів. На його думку, окремі епізоди могли бути частиною ширшої гібридної війни, у межах якої політичний і соціальний хаос створюють не лише за допомогою традиційних спецоперацій, а й через цифрові платформи.
Крозетто окремо згадав TikTok, соціальні мережі та YouTube. Він заявив, що сучасні інструменти комунікації можуть використовуватися для поширення маніпулятивних відео, емоційних закликів і неправдивої інформації. Такі матеріали, за його словами, здатні за короткий час охопити велику аудиторію, сформувати відчуття загальної змови та підштовхнути людей до участі в агресивних діях.
Найбільше занепокоєння міністра викликала участь у протестах дітей віком 11–12 років. Він припустив, що частина неповнолітніх могла зазнати своєрідного «контрвиховання» — систематичного впливу, за якого агресію до державних інституцій і правоохоронців подають як нормальну або навіть схвальну поведінку.
Водночас це формулювання не супроводжувалося конкретними доказами чи поясненнями щодо того, хто саме міг здійснювати такий вплив. Експерти наголошують, що присутність підлітків на вуличних акціях сама по собі не доводить централізованої організації заворушень. Молодь може долучатися до протестів під впливом однолітків, вірусних відео, популярних блогерів або через бажання бути частиною великої події.
Саме тому італійські правоохоронці мають відокремити звичайну активність користувачів від цілеспрямованої кампанії з дестабілізації. Важливими ознаками можуть бути синхронна поява однакових закликів у різних містах, використання однакових візуальних матеріалів, масове поширення повідомлень із неправдивими даними та спроби спрямувати протестувальників до конкретних об’єктів.
Які заходи готує уряд Італії
Наступні демонстрації в Італії очікуються найближчими вихідними. Влада побоюється, що нові акції можуть знову вийти з-під контролю, особливо якщо до них приєднаються радикальні групи або злочинці, які використовують масові зібрання для пограбувань і руйнування майна.
Для посилення безпеки уряд планує розгорнути в Мілані 500 військовослужбовців до кінця року. Їх можуть залучити до охорони важливих об’єктів, транспортної інфраструктури, адміністративних будівель і місць великого скупчення людей. Це дозволить поліції зосередитися безпосередньо на контролі за протестами та реагуванні на можливі правопорушення.
Застосування армії для підтримки внутрішньої безпеки вже стало предметом політичних суперечок. Прихильники рішення вважають, що додаткові сили допоможуть запобігти підпалам, мародерству та нападам на правоохоронців. Критики ж побоюються надмірної мілітаризації міського простору й наголошують, що довгострокове вирішення проблеми потребує не лише силових заходів.
Опозиція звинувачує уряд Мелоні в тому, що він може використовувати заворушення для зміцнення власних позицій напередодні виборів наступного року. На думку опонентів влади, заяви про російський слід здатні відвернути увагу від причин невдоволення громадян — зростання витрат домогосподарств, нерівності, нестабільної зайнятості та недостатньої допомоги найбільш уразливим групам.
Подібні дискусії тривають і в інших країнах Європи. Наймасштабніші заворушення відбулися у Франції, де 17 жовтня на акції проти дорожнечі вийшли щонайменше 550 тисяч людей. У низці міст протести супроводжувалися погромами, а в Ліможі внаслідок пожежі постраждала історична будівля мерії XIX століття. Президент Франції Еммануель Макрон поклав відповідальність за насильство на ультраліві угруповання та злочинців, які скористалися масовими демонстраціями.
Європейські служби безпеки протягом останніх років неодноразово попереджали про ризики гібридних операцій. За їхніми оцінками, такі кампанії можуть поєднувати кібератаки, дезінформацію, провокації, саботаж і підтримку радикальних рухів. Мета подібних дій — посилити недовіру до державних інституцій, загострити соціальні конфлікти та послабити єдність європейських країн.
Однак експерти застерігають від автоматичного пояснення будь-яких масових заворушень зовнішнім втручанням. Соціальна напруга, яку не підсилюють ефективні державні рішення, може виникати самостійно. Тому італійській владі доведеться одночасно встановити можливих організаторів насильства, протидіяти інформаційним маніпуляціям і продемонструвати готовність розв’язувати економічні проблеми, що стали причиною протестів.
Результати перевірки можливого російського сліду матимуть значення не лише для Мілана. Якщо слідство виявить скоординовану кампанію впливу, Італія може посилити контроль за цифровими платформами, захист критичної інфраструктури та обмін інформацією між європейськими спецслужбами. Якщо ж підтверджень іноземного втручання не знайдуть, уряду доведеться зосередитися на внутрішніх причинах протестної хвилі та відновленні довіри громадян.