На Житомирському напрямку до Києва ворог обстрілює з артилерії, а на Поліському його відтісняють до кордонів

Доба, щонайменше тактичних перемог, водночас - шаленої просто кількості повітряних бомбардувань по всій Україні та великих надій, зокрема, що стосується Київщини. Це все про 15 березня. Але окупанти не припиняють знищувати Україну й українців - високоточними ракетами та бомбами. Саме такі атаки відбулися на Житомирщині - тиловому районі, поруч із автошляхом Київ-Чоп. Ординці атакували з повітря там селище Ставище. Злочин той відбувався вночі, коли люди спали і для більшості цивільних - удар той став - справжнім шоком.

Про це йдеться в ТСН.

«Зненацька, все це сталося вночі, коли люди спали. Ніяких попереджень не було. І це перший раз, коли почався обстріл, коли почали міни вибухати, коли почалися бомби. Ми вже не розуміли що то таке. Просто ми чули великі дуже вибухи, і люди були дуже налякані», - каже мешканка Валентина Каленська.

То було не просто повітряне бомбардування, а комбінована ворожа атака з повітря та реактивними системами залпового вогню. Лише дивом минулося без смертей. Власне житло постраждалі вже намагаються відновити. Рятувальники перевіряли місця влучань й шукали боєприпаси, що можливо не розірвалися. Це можна було би зробити й раніше, але завадила нова атака путінських убивць. Одна з автівок, що рухалася у колоні з білими прапорами й написами "евакуація" перетворилася на мішень.

«Вона прямувала в колоні з Макарова, и вони нанесли удар - тут було четверо людей. Дитина, водій вижив. Дівчина і мужчина, близько 60 років, загинули», - кажуть свідки.

Розтрощена автівка стоїть на АЗС у Ставищі, поранених забрали до лікарні. Аби відкинути ординців якомога далі, наші військові не шкодують зусиль. Неподалік Іванкова, це на північний захід від української столиці, наші воїни вигнали окупантів із раніше загарбаного чужинцями селища на межі Житомирської та Київської областей. Водночас, кремлівський військторг, мабуть би і не хотів, але щодоби тепер забезпечує українське військо справною бронетехнікою, боєприпасами та зброєю.

Жоден населений пункт довкола, аж до найменшого села, за 20 діб повномасштабного вторгнення - не оминули своєю руйнівною увагою окупанти.

Залпи ворожих реактивних ракет, що вишукують українську лінію оборони та летять просто у житлові будинки цивільних - лунають на межі Київщини із Житомирщиою, нині по багато разів на день. Скеровують ворожу артилерію - повітряні розвідники. Та попри це українські військові щодня наступають на ворога у Поліському операційному районі. «Гусениця збита, “Беха” наїхала на міну і здетонували повністю боєкомплект. Особовий склад, який був на броні і в броні, він разом із БМП знешкоджений! На третій день ми змогли вибити противника з населеного пункту», - каже військовий.

Відірвані вибуховою хвилею й розкидані обабіч дороги важкі колеса, розтрощені чужинські бронемашини, рештки окупантів, які вже точно нікому не завдадуть шкоди. Та є і техніка, яка ще послужить українським військовим. «Зітрем фарбочку, проведем капітальний ремонт і вона повернеться до нас, вже у Збройні сили України», - кажуть військові.

Та наші воїни переконують: трофеї - річ хоч і дуже корисна, хоча би тому, що кремлівський військторг тепер фактично допомагає Україні, та насправді - другорядна. Головне, кажуть, є рух вперед, до кордону. Й суцільного знищення - путінської зграї.

«Ми йдемо вперед і як показують події минулих днів, то у нас все добре виходить. Це не дається нам легко - це дається надзусиллями, в ООС та АТО такого не було, це інша війна, набагато важче. Ми її потрошку вчимося воювати і вона у нас виходить», - каже боєць.