Сергій Пономарьов
Загострення публічної суперечки між президентом США Дональдом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським у Москві сприйняли як важливий політичний сигнал. Російська влада вважає, що розбіжності між Вашингтоном і Києвом можуть свідчити про послаблення американської підтримки України. У Кремлі не приховують задоволення такими змінами та намагаються представити їх як власний дипломатичний успіх.
Російські посадовці розраховують, що подальше погіршення відносин між Україною та Сполученими Штатами змусить Київ піти на поступки. Передусім у Москві говорять про територіальні питання, майбутнє Донбасу та можливі умови завершення війни. Водночас кремль прагне використати ситуацію для відновлення контактів із Вашингтоном і поступового повернення до ширшого економічного діалогу.
Для російської влади конфлікт між Трампом і Зеленським має не лише інформаційне, а й стратегічне значення. У Москві сподіваються, що суперечки навколо військової допомоги, переговорного процесу та відповідальності за перебіг війни посилюватимуть втому американського суспільства й політичних еліт від підтримки України.
Як змінилися відносини між Вашингтоном і Києвом
Останніми днями американська адміністрація зробила низку кроків, які в росії розцінили як сприятливі для кремля. Після телефонної розмови Дональда Трампа з російським лідером володимиром путіним у Москві звернули увагу на зміну риторики Вашингтона. Американський президент почав жорсткіше висловлюватися на адресу українського керівництва та дедалі частіше наголошувати на необхідності якнайшвидшого завершення війни.
Одним із ключових елементів цієї політики стало посилення тиску на Київ. Трамп публічно критикував Володимира Зеленського, ставив під сумнів окремі рішення української влади та заявляв, що переговори можуть потребувати іншого підходу. Такі заяви викликали різку реакцію в Україні, адже їх сприймають як спробу покласти на Київ частину відповідальності за затягування війни.
Водночас українська сторона наголошує, що будь-які переговори мають враховувати безпекові інтереси держави, її територіальну цілісність і право самостійно визначати власне майбутнє. Київ також застерігає від домовленостей, які можуть створити передумови для нового російського наступу після тимчасової паузи.
Окреме занепокоєння викликали повідомлення про обмеження доступу України до важливих супутникових систем і затримки з постачанням окремих видів озброєння, зокрема ракет-перехоплювачів. Для української оборони такі рішення мають практичне значення, оскільки йдеться про захист міст, енергетичної інфраструктури та військових об’єктів від російських атак.
У Кремлі уважно стежать за кожною заявою американського президента. Представники російської влади намагаються демонструвати впевненість у тому, що підтримка України нібито слабшає, а західна коаліція втрачає єдність. Спеціальний представник кремля Кирило Дмитрієв відреагував на одну з критичних заяв Трампа щодо Зеленського словами «шах і мат», прагнучи підкреслити, що Москва вважає ситуацію вигідною для себе.
Речник кремля Дмитро Пєсков також використав конфлікт для поширення тверджень про нібито безперспективність українського опору. Подібна риторика є частиною інформаційної кампанії росії, мета якої полягає в тому, щоб створити враження неминучої поразки України та переконати міжнародну аудиторію в необхідності прийняти російські умови.
Яких поступок від України очікує Москва
Російське керівництво розраховує, що політичний тиск Сполучених Штатів може позначитися на позиції України за столом переговорів. У Москві прагнуть домогтися визнання власного контролю над окупованими територіями, обмеження військового потенціалу України та відмови від частини зовнішньополітичних орієнтирів.
Особливе місце в російських вимогах посідають території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Кремль намагається закріпити результати окупації як основу для майбутньої угоди. Для України такі вимоги є неприйнятними, оскільки означають легалізацію агресії та створюють небезпечний прецедент для всієї системи міжнародної безпеки.
У Москві можуть сприймати будь-які розбіжності між союзниками України як можливість нав’язати власний порядок денний. Саме тому російська пропаганда активно підкреслює конфлікти, суперечки й критичні заяви, водночас замовчуючи причини війни та відповідальність росії за руйнування українських міст і загибель цивільного населення.
Проте напруження між окремими політичними лідерами не обов’язково означає повний розрив між США та Україною. Американська політика залежить не лише від заяв президента, а й від позиції Конгресу, військових структур, дипломатичного апарату та союзників у Європі. Крім того, характер подальшої підтримки може змінюватися залежно від ситуації на фронті та результатів переговорів.
Економічні очікування кремля
У Москві розглядають можливе потепління у відносинах із Вашингтоном не тільки як інструмент тиску на Україну, а й як шанс для відновлення економічної співпраці. Російські посадовці вже говорять про потенційні спільні проєкти в Арктиці, енергетичному секторі та виробництві скрапленого природного газу.
Кирило Дмитрієв заявляв, що між сторонами нібито обговорюються інвестиційні та економічні ініціативи. Для кремля такі заяви мають важливий символічний ефект, адже демонструють російській аудиторії можливість поступового виходу з міжнародної ізоляції. Водночас вони покликані переконати американський бізнес у потенційній вигоді від відновлення контактів із росією.
Позитивно в Москві сприйняли й відсутність нових масштабних санкцій, які могли б посилити тиск на російську економіку. Російська влада прагне використати будь-яку паузу в санкційній політиці для стабілізації фінансової системи, підтримки експорту та пошуку нових каналів торгівлі.
Окремо обговорювалися послаблення обмежень щодо постачання російського дизельного пального на світовий ринок. Однак економічний ефект такого рішення може бути обмеженим, оскільки обсяги постачання не здатні кардинально вплинути на американські ціни на пальне. Для кремля значно важливішим є політичний результат — демонстрація того, що санкційний режим може переглядатися під впливом переговорів.
Росія також зацікавлена у відновленні доступу до західних технологій, капіталу та інвестицій. Проте навіть за умов дипломатичного зближення швидке повернення до довоєнного рівня економічних зв’язків виглядає малоймовірним. На співпрацю впливатимуть санкції, безпекові ризики, позиція європейських держав і питання відповідальності за воєнні злочини.
Для України нинішня ситуація означає необхідність посилювати дипломатичну роботу із союзниками та пояснювати потенційні наслідки будь-яких домовленостей із росією. Київ зацікавлений у збереженні міжнародної підтримки, проте не може погодитися на рішення, які створять загрозу повторення агресії в майбутньому.
Таким чином, кремль намагається представити конфлікт між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським як власну перемогу. Москва розраховує одночасно послабити позиції України, домогтися поступок у переговорах і відкрити шлях до поступового зближення зі Сполученими Штатами. Чи перетворяться ці очікування на реальні політичні та економічні результати, залежатиме від подальших рішень Вашингтона, стійкості України та здатності європейських союзників зберігати спільну позицію.