Тихон Гулевичук
Сполучені Штати не повідомляють Україні точні координати місць, звідки російські війська запускають балістичні ракети. На думку авіаексперта, провідного наукового співробітника Національного авіаційного університету Валерія Романенка, така інформація могла б допомогти завдавати ударів по пускових установках, однак Вашингтон, імовірно, враховує значно ширший комплекс військових, політичних та безпекових ризиків.
Про це фахівець заявив в інтерв’ю Radio NV, коментуючи можливості України щодо протидії російським балістичним ракетам. За його словами, Сполучені Штати мають значні розвідувальні можливості, зокрема здатні відстежувати переміщення носіїв, аналізувати супутникові знімки та фіксувати ознаки підготовки до запуску. Водночас надання Києву саме точного місця розташування пускової установки не означає автоматичного знищення цілі.
Чому точні координати пускових установок не передають
Балістичні ракетні комплекси є мобільними. Вони можуть змінювати позиції, використовувати заздалегідь підготовлені райони, маскуватися серед цивільної або військової інфраструктури та залишати місце запуску за лічені хвилини. Через це навіть актуальні координати можуть втратити цінність до моменту, коли буде ухвалено рішення про удар, підготовлено засоби ураження та здійснено пуск.
Окремою проблемою є складність підтвердження інформації. Дані розвідки можуть свідчити про перебування комплексу в певному районі, але не завжди дають змогу зі стовідсотковою точністю встановити, чи готова установка до запуску, чи є вона справжньою ціллю, чи не йдеться про макет або техніку забезпечення. Помилка в оцінці може призвести до удару по об’єкту, який не становить безпосередньої загрози.
Ще один фактор — захист джерел і методів розвідки. Якщо передавати союзнику надто деталізовану інформацію, противник може спробувати зрозуміти, як саме її було отримано. Це стосується супутникового спостереження, радіотехнічної розвідки, аналізу теплових слідів, перехоплення сигналів та інших способів виявлення військової активності. Росія, отримавши непрямі докази витоку, могла б змінити тактику, маршрути переміщення або порядок підготовки ракетних ударів.
Крім того, Вашингтон може обмежувати рівень розвідувальної підтримки через побоювання прямого залучення США до війни. Передача координат для ураження конкретної пускової установки потенційно може сприйматися Москвою не просто як обмін інформацією, а як участь американської сторони у плануванні бойової операції. Саме тому союзники зазвичай розділяють загальні попередження про ракетну загрозу, допомогу із захистом повітряного простору та передачу даних, які безпосередньо дають змогу атакувати ціль.
Чим небезпечна російська балістика для України
Балістичні ракети залишаються однією з найскладніших цілей для української протиповітряної оборони. На відміну від крилатих ракет, які тривалий час можуть рухатися на відносно невеликій висоті та змінювати маршрут, балістичні боєприпаси набирають значну швидкість і проходять частину траєкторії за межами щільного контролю наземних засобів. На фінальній ділянці польоту вони стрімко наближаються до цілі, скорочуючи час на реакцію.
Для захисту від таких ракет потрібні спеціалізовані комплекси, здатні працювати по швидкісних цілях на великій висоті. Важливими є не лише самі перехоплювачі, а й ефективна система раннього попередження, радіолокаційне поле, автоматизований обмін даними та підготовлені екіпажі. Навіть за наявності сучасних систем протиповітряної оборони абсолютний захист усіх міст і об’єктів неможливий, особливо коли противник застосовує ракети залпом або комбінує їх із дронами та крилатими боєприпасами.
Саме тому інформація про запуск має велике значення. Вона може дати змогу швидше визначити напрямок польоту, оцінити ймовірні райони ураження та привести сили оборони в готовність. Проте попередження про старт ракети та координати пускової установки — це різні види даних. Перше потрібне для захисту населення й військових об’єктів, а друге може бути використане для проведення наступальної операції.
Чи може Україна самостійно знаходити місця запуску
Україна має власні засоби розвідки та спостереження, але виявлення мобільної пускової установки залишається складним завданням. Для цього можуть використовуватися супутникові знімки, безпілотні системи, радіотехнічні засоби, агентурна інформація та аналіз поведінки російських військ. Найбільш результативною є комбінація різних джерел, коли дані перевіряються й доповнюють одне одного.
Водночас пуск балістичної ракети не завжди відбувається безпосередньо біля постійної військової бази. Російські комплекси можуть діяти з тимчасових позицій, що ускладнює їхнє виявлення та ідентифікацію. Після запуску техніка здатна швидко змінити район перебування, а військові можуть застосовувати засоби радіоелектронної боротьби, димове маскування та інші методи приховування.
На думку Валерія Романенка, питання точних координат російських пускових установок потрібно розглядати не лише з погляду технічних можливостей США. Це також питання довіри між союзниками, правил використання розвідувальної інформації та оцінки наслідків кожної потенційної операції. Сполучені Штати можуть передавати Україні дані, необхідні для попередження про ракетні удари й посилення протиповітряної оборони, але водночас утримуватися від передачі координат, які безпосередньо відкривають можливість завдати удару по російській території або військових об’єктах.
Таким чином, відсутність точних повідомлень про місця запуску не обов’язково означає, що американська розвідка не бачить або не фіксує активність російських ракетних підрозділів. Найімовірніше, йдеться про обмеження, пов’язані з оперативною безпекою, швидкою зміною позицій, складністю перевірки цілей та ризиком подальшої ескалації. Для України ключовими залишаються розвиток власної розвідки, розширення системи раннього попередження та посилення спроможностей протиповітряної і протиракетної оборони.