У Дніпрі вилікували хлопчика, який дивом вижив після обстрілу: жахлива історія порятунку з-під ракет

Частини приватного будинку розліталися в усі боки, каже матір. Родина втратила геть усе, але тішиться, що живі, йдеться в ТСН.19.30.

Жахливу мить о пів на п’яту ранку Ольга у лікарняній палаті згадує знов і знов. «Одна страшна мить. Раз і все! Якоїсь великий гул і дуже великий вибух. І хата посипалась. Я думаю: Господи, мої живі чи ні. І коли я вже чую: «Тату, що з мамою?» Дивлюсь, що тато весь в крові, але ж живі! Господи, руки, ноги на місці, цілі, живі? Все, кажу, щасливі», - розповідає Ольга.

Родина спала, коли росіяни почали гатити по хатах. Нині їхнє обійстя зруйноване.

Батько закрив собою Артема та віконна рама впала просто на дитину. «Я спав. Почула величезний звук, бомбануло дуже сильно. Мене тато взяв за ногу і відніс мене до ванної кімнати. Я стояв, плакав, кричав: «де мама?», - пригадує хлопець.

«Ми навіть не знали, куди вийти. Там горить, там сусід весь в страшному. Цей: сховай мене куди-небудь. А я навіть не знаю, куди, все ж повилітало. Куди? Я його обійняла: «Потерпи, трішечки потерпи», - пригадує мама хлопчика.

Поранений батько лишився піклуватися про немічну бабусю, а Артема одразу повезли з Донеччини до Дніпра. «Насправді дитині пощастило, вона була доставлена до нашого закладу. Черепно-мозкова травма, струс головного мозку, різана рана носа. Рану зашито косметичним швом. Ми зробили все, щоб не лишилося жодного рубця», - твердить дитячий нейрохірург Петро.

Зараз шестикласник Артем почувається значно краще, хоча й здригається від кожного гучного звука. Вони чекають, коли медики дозволять залишити лікарню. Повертатись додому вже немає куди. Тож разом із батьком та бабусею шукатимуть прихисток і починатимуть все спочатку.

Читайте також:

Відпочинок під час війни: які новації з’явились в туристичній галузі і скільки це коштує

Поляки з рекордною швидкістю збирають для українців на "Байрактар": скільки вже наскладали

У Чернівцях музикант, який не бачить, організував успішне збирання коштів для ЗСУ