Пономарьова Мар'яна
На тлі підготовки до виборів у США політична риторика Дональда Трампа щодо України та Володимира Зеленського стає дедалі жорсткішою. Американський президент звинувачує українське керівництво у небажанні домовлятися, закликає до зміни підходу Києва та водночас намагається демонструвати власну здатність швидко завершити війну. Попри гострі публічні заяви, переговорний трек між Україною та Сполученими Штатами не зупинився. Черговий раунд консультацій української та американської делегацій має відбутися найближчим часом.
Ситуація залишається суперечливою: Вашингтон говорить про мир і компроміси, але паралельно ухвалює рішення, які в Києві сприймають як тиск. За останні тижні Україна зіткнулася щонайменше з чотирма кроками США, що можуть вплинути на обороноздатність країни, позиції на переговорах і відносини між двома президентами.
Чотири кроки Вашингтона, які вдарили по Україні
Перший удар — можлива паливна домовленість із росією. Дональд Трамп заявив про домовленість із російським керівництвом щодо постачання дизельного пального до Сполучених Штатів. Американський президент пояснює такий крок необхідністю знизити ціни на паливо для громадян США. Однією з причин подорожчання він називає удари України по російських нафтопереробних підприємствах.
Для Києва подібна заява стала особливо чутливою не лише через сам факт потенційної економічної співпраці з росією. Про неї стало відомо в момент, коли українська делегація прибула на переговори до Сполучених Штатів. Це створило враження, що американська сторона готова ухвалювати важливі рішення щодо росії без узгодження з Україною, хоча саме українська інфраструктура щодня потерпає від російських атак.
Другий удар — так зване енергетичне перемир’я. Трамп повідомив, що Україна та росія нібито погодилися припинити удари по енергетичній інфраструктурі. Водночас українська сторона дізналася про цю ініціативу з публічних заяв, а не через офіційні канали переговорів. Київ був готовий обговорювати припинення атак на енергетичні об’єкти, однак очікував чітких умов, механізму контролю та взаємності.
Україна на певний час утримувалася від ударів по російських нафтопереробних підприємствах і частині енергетичних об’єктів. Росія ж не продемонструвала готовності до аналогічних кроків. Представники кремля спочатку говорили лише про можливість обговорення такого формату, а згодом дали зрозуміти, що російські атаки по українській енергетиці можуть продовжитися. У результаті ідея перемир’я виявилася нечіткою та не забезпечила реального зниження загроз для України.
Третій удар — проблеми з обміном розвідувальною інформацією. Сполучені Штати відіграють важливу роль у попередженні України про ракетні запуски та переміщення російських сил. Такі дані допомагають українським військовим готувати протиповітряну оборону, визначати напрямки атак і захищати критичну інфраструктуру.
Водночас українська сторона неодноразово повідомляла, що під час окремих масованих ударів необхідна інформація від партнерів надходила із затримкою або взагалі не надходила. Йдеться не про повне припинення обміну розвідданими, а про вибіркове обмеження, яке особливо небезпечне під час запусків балістичних ракет. Кілька хвилин у такій ситуації можуть визначати, чи встигнуть системи Patriot та інші засоби ППО відреагувати на загрозу.
Четвертий удар — обмеження роботи супутникового зв’язку Starlink. Для української армії супутниковий інтернет став важливим елементом зв’язку, управління підрозділами та застосування безпілотних систем. Ця технологія потрібна не лише на передовій, а й для координації роботи операторів, передачі даних і наведення окремих типів дронів.
Проблеми з роботою Starlink стали особливо помітними після того, як росія почала активно застосовувати реактивні безпілотники для атак по українських містах. Україна розробляє спеціальні перехоплювачі, здатні боротися з такими цілями, однак їхня ефективність залежить від стабільного зв’язку. Якщо система втрачає канал управління або швидкість передавання даних штучно обмежується, безпілотник може не виконати завдання і бути втрачений.
У Києві припускають, що йдеться не лише про технічні труднощі. Українська сторона намагалася перевірити, чи пов’язані обмеження з роботою обладнання, чи можуть вони бути наслідком політичного рішення. Саме тому питання Starlink перетворилося з технічної проблеми на важливий елемент дискусії про залежність України від американських технологій.
Як Зеленський відповідає на заяви Трампа
Володимир Зеленський реагує на публічні випади американського президента обережно, але водночас дедалі частіше дає власні оцінки ситуації в інтерв’ю та публічних виступах. Український лідер наголошує, що різка риторика Трампа значною мірою пов’язана з внутрішньополітичною боротьбою у Сполучених Штатах. Напередодні виборів американські політики прагнуть демонструвати виборцям швидкі рішення, а тема війни в Україні використовується як аргумент у суперечках між різними політичними силами.
На думку Зеленського, після завершення виборчого періоду американська політика може стати більш передбачуваною. Він визнає, що нинішня ситуація є болісною для України, але не вважає її остаточним розривом між Києвом і Вашингтоном. Українська влада продовжує наполягати, що переговори мають базуватися не на односторонніх поступках, а на гарантіях безпеки та реальному припиненні російської агресії.
Окреме питання — вимоги провести вибори в Україні під час війни. Зеленський заявив, що для організації повноцінного голосування необхідні щонайменше 60 днів тиші. Йдеться про безпеку виборців, можливість голосування військовослужбовців і громадян, які перебувають за кордоном, а також про забезпечення демократичної конкуренції.
Український президент також підтверджував готовність балотуватися, якщо вибори відбудуться в умовах воєнного стану або після досягнення домовленостей про припинення вогню. Водночас російська сторона відкидає ідею тривалого перемир’я, погоджуючись обговорювати лише короткострокові обмеження на період голосування. Такий підхід не може гарантувати безпеки та створює ризик використання виборчого процесу як інструменту тиску.
Щодо потенційної паливної угоди між США та росією Зеленський попереджає, що вона може стати лише першим кроком до ширшого послаблення санкцій. За його оцінкою, наступними можуть бути домовленості у газовій сфері, банківському секторі, хімічній промисловості та питаннях, пов’язаних із російськими підсанкційними особами.
Україна також заперечує звинувачення в тому, що саме удари по російських нафтопереробних заводах спричинили зростання цін на дизельне пальне у США. Київ наголошує, що на американський паливний ринок впливають глобальні фактори, зокрема напруженість на Близькому Сході, стан світової економіки та коливання цін на нафту.
Переговори тривають, але довіра залишається під питанням
Попри публічне загострення, Україна не відмовляється від переговорів зі Сполученими Штатами. Зустрічі представників двох країн мають допомогти з’ясувати умови можливого припинення вогню, подальшу військову підтримку та перспективи проведення тристоронніх консультацій за участю росії.
Водночас Київ прагне, щоб майбутні домовленості не ухвалювалися без участі України. Будь-які рішення щодо територій, санкцій, військової допомоги чи гарантій безпеки безпосередньо впливають на українське суспільство та обороноздатність держави. Саме тому українська влада виступає проти формату, у якому Вашингтон і Москва визначатимуть майбутнє України за її відсутності.
Європейські держави також намагаються сформувати власну позицію щодо переговорів із росією. Для України важливо, щоб Європа залишалася не лише політичним союзником, а й активним учасником дипломатичного процесу. Окремі країни пропонують власні варіанти перемир’я та майданчики для переговорів, однак жодна ініціатива не матиме перспективи без гарантій виконання домовленостей.
Найближчі контакти української та американської команд можуть показати, чи готовий Вашингтон перейти від публічного тиску до предметного діалогу. Для Києва ключовими залишаються питання постачання ракет, стабільності розвідувальної підтримки, роботи Starlink і збереження санкційного тиску на Росію.
Зараз протистояння між Трампом і Зеленським має не лише особистий або виборчий вимір. Воно відображає різне бачення завершення війни. Американський президент прагне продемонструвати швидкий результат і домовитися з кремлем, тоді як Україна наполягає, що мир без безпеки може стати лише паузою перед новою агресією. Саме від того, чи вдасться сторонам знайти баланс між політичними інтересами США та реальними потребами України, залежатиме подальший розвиток переговорного процесу.