Сергій Пономарьов
Європейський Союз опинився перед новим масштабним фінансовим викликом: Україні може знадобитися додатково близько 70 млрд євро у 2027 році. Йдеться про кошти для оборони, закупівлі озброєння, підтримки державного бюджету та збереження стійкості економіки в умовах затяжної війни. Раніше погодженого європейського фінансування, за попередніми розрахунками, уже недостатньо.
Потреба в додаткових грошах зросла через посилення російських атак і відсутність швидкого завершення бойових дій. Україна змушена одночасно фінансувати армію, відновлювати пошкоджену інфраструктуру, підтримувати соціальні виплати та компенсувати втрати економіки. За оцінкою української сторони, загальна вартість війни для держави у 2027 році може сягнути 155 млрд євро.
Президент України наголошував, що щонайменше 70 млрд євро необхідні для оборони, виробництва зброї та забезпечення стійкості країни. Частину цих коштів планують спрямувати на розвиток власного виробництва сучасних безпілотників. Українські дрони мають допомогти стримувати наступ російських військ, руйнувати логістичні маршрути та зменшувати спроможність агресора вести війну.
Європейські лідери доручили Європейській комісії підготувати механізми, які дозволять закрити фінансовий дефіцит. Однак швидкого та безболісного рішення немає. Країни ЄС мають враховувати власні боргові проблеми, суперечки навколо майбутнього бюджету Союзу та політичні ризики, пов’язані з допомогою Україні.
Чому погодженої позики недостатньо
У грудні Євросоюз погодив позику на 90 млрд євро. Вона мала покрити приблизно дві третини фінансових і військових потреб України протягом 2026 та 2027 років. Решту коштів планували залучити від інших партнерів, серед яких Велика Британія, Норвегія, Канада та Японія.
Початкові розрахунки Єврокомісії ґрунтувалися на припущенні, що активна фаза війни завершиться у 2026 році. Проте ситуація розвивається інакше. Росія не лише не припинила агресію, а й посилила удари по українських містах, енергетичних об’єктах та промисловості. Це створює додаткове навантаження на бюджет і збільшує потребу в зовнішньому фінансуванні.
Україна оцінювала свої потреби на наступний рік приблизно у 78 млрд доларів. Близько 32,6 млрд доларів необхідні для функціонування бюджету, а ще 45 млрд доларів потрібні для армії. У перерахунку це близько 70 млрд євро. Ця сума має бути додатковою до 45 млрд євро, які ЄС планує надати в межах уже затвердженої позики, а також до інших програм підтримки.
Поки що невідомо, яку частину нового фінансового пакета готовий забезпечити саме Євросоюз. Попередня модель, за якою ЄС мав покривати приблизно дві третини потреб, а партнери одну третину, більше не виглядає реалістичною. Європейські столиці очікують, що союзники збільшать свої внески, однак конкретні обсяги та строки допомоги залишаються предметом переговорів.
Складність посилюється внутрішньою політикою. У ЄС тривають дискусії щодо довгострокового бюджету на 2028–2034 роки, а окремі уряди виступають проти нових спільних фінансових зобов’язань. Додаткові ризики створюють майбутні вибори в окремих країнах, де політичні сили, критично налаштовані до підтримки України, можуть посилити свої позиції.
Спільні запозичення: найреалістичніший шлях
Перший варіант для Брюсселя — залучити новий спільний борг на фінансових ринках. Такий підхід уже використовується для формування позики на 90 млрд євро. Європейська комісія може розширити чинний механізм і випустити додаткові облігації під гарантії Європейського Союзу.
Перевагою цього рішення є високий кредитний рейтинг ЄС. Союз має репутацію надійного позичальника, а його облігації користуються попитом серед інвесторів. Після пандемії Євросоюз уже отримав досвід масштабних спільних запозичень, тому технічно такий сценарій виглядає найбільш підготовленим.
Водночас вартість кредитів зросла. На світових ринках подорожчали гроші через збільшення державних боргів, нестабільність цін на енергоносії та високий попит на фінансування технологічних проєктів, зокрема у сфері штучного інтелекту. Для європейських країн це означає, що нова позика обійдеться дорожче, ніж попередні запозичення.
Дохідність десятирічних облігацій ЄС зросла з приблизно 2,8% на початку року до 3,44% у вересні. Це не є критичним показником порівняно з деякими іншими ринками, однак масштаб нового фінансування призведе до помітного збільшення витрат на обслуговування боргу. У майбутньому ці видатки доведеться покривати з бюджету Євросоюзу.
Не всі держави готові долучатися до такого механізму. Угорщина та Словаччина вже виступали проти участі у попередній позиці. Окремі країни наполягають, що можуть підтримувати Україну іншими способами, але не хочуть брати на себе спільні боргові зобов’язання. Імовірно, подібну позицію можуть зберегти й інші уряди, які скептично оцінюють військову допомогу Києву.
Це означає, що новий кредитний механізм може бути схвалений не всіма членами ЄС. У такому разі навантаження розподілять між країнами, які погодяться гарантувати позику. Однак політичні переговори можуть затягнутися, адже кожна держава прагнутиме мінімізувати власні ризики.
Російські активи як друге джерело коштів
Другий варіант — використати заморожені активи російського центрального банку. У межах Євросоюзу зберігається близько 210 млрд євро таких коштів. Значна частина, орієнтовно 185 млрд євро, перебуває в бельгійській фінансовій інфраструктурі.
Прихильники цього рішення вважають, що саме росія має оплачувати наслідки агресії. На їхню думку, використання заморожених коштів дозволило б зменшити навантаження на європейських платників податків і створити для України стабільне джерело фінансування. Таку позицію підтримують держави Північної Європи, країни Балтії, Польща, Німеччина та низка інших партнерів.
Проте конфіскація або передача активів Україні пов’язані з юридичними та фінансовими ризиками. Бельгія побоюється, що саме на неї можуть покласти відповідальність у разі судових позовів з боку росії. Крім того, у разі активного використання коштів може виникнути загроза для стабільності фінансової установи, де зберігається значна частина російських резервів.
Бельгійська влада вимагає, щоб усі країни ЄС надали повні та необмежені гарантії можливих ризиків. Йдеться про компенсацію збитків, судові витрати та потенційні претензії з боку росії. Однак інші держави не поспішають погоджуватися на такі умови, оскільки це може перетворити спільне рішення на довгострокове фінансове зобов’язання.
Серед можливих компромісів обговорювали перенесення активів із бельгійської структури до окремого сховища під контролем ЄС. Проте навіть такий підхід не усуває правових питань. Частина урядів, зокрема Франція та Італія, досі обережно ставиться до ідеї прямого використання російських резервів.
Тому найближчим часом Євросоюз, найімовірніше, зосередиться на поєднанні кількох джерел. Основу може становити нова спільна позика, тоді як заморожені російські активи залишаться резервним варіантом. Для України важливо, щоб рішення було не лише політично схвалене, а й реалізоване без затримок, адже фінансові потреби держави виникають щомісяця.
Пошук 70 млрд євро на 2027 рік стане одним із найскладніших випробувань для європейської фінансової політики. Брюсселю доведеться одночасно зберегти єдність країн-членів, забезпечити підтримку України та не допустити надмірного зростання боргового навантаження. Від того, яке рішення оберуть європейські лідери, залежатиме не лише стабільність української економіки, а й здатність країни протистояти подальшій російській агресії.