"Азов" змушує окупантів тремтіти: що відомо про легендарний полк і як він починався

П'ятеро легендарних командирів "Азову" уже вдома в Україні. Після звільнення з російського полону їх переправили до Туреччини під особисті гарантії президента Ердогана. І, згідно з домовленостями, вони мали бути там до кінця війни. Але на 500-й день війни легендарні командири – в Україні, і збираються повернутись до війська.Про тих, від згадки про кого у ворога холоне кров у жилах, про живу легенду цієї війни полк "Азов" – дивіться в матеріалі ТСН.Тижня."Азов" почався, коли майбутні азовці зрозуміли, що Небесна Сотня – це лише перша дія велетенської війни.Росіяни захоплюють Крим, починається війна на Донбасі. Весна 2014 року – час небайдужих. "Азов" тієї весни – це група колишніх автомайданівців і членів громадської організації "Патріот України", які спільно тренуються. Згодом – загін під командуванням вчителя історії і націоналіста Андрія Білецького.

Відчайдухів так багато, що 5 травня 2014го "Азов" стає добровольчим батальоном. Вже у складі МВС "азовці" починають перші бої за Маріуполь, а 13 червня повністю звільняють місто від терористів "ДНР". А потім – скажено б'ються за Іловайськ. Маріуполь на довгі роки АТО стає головним центром вже полку "Азов" і Азовського руху. Руху, що побудований на націоналістичних ідеях ОУН та УПА – проте цей націоналізм не має етнічних ознак. Бо в "Азові" поборниками України стають євреї, азербайджанці чи навіть росіяни. Всіх їх об'єднує радикальна любов до спільної батьківщини. Яка – понад усе.Росіяни не розуміють, як можна так воювати – не за гроші чи можливість грабувати чи ґвалтувати – а за свою країну і свій народ.

"У нас повертаються (на фронт. – Ред.) навіть хлопці без ніг, без рук", – каже боєць бригади НГУ "Азов" з позивним "Комуніст".З 2014-го, "Азов" і його вмотивовані треновані бійці – це найгірший нічний кошмар російських медіа. Від початку війни на Донбасі всюдисуща московська пропаганда охрестила азовців – неонацистами. Особливо росіян лютив азовський прапор з літерами І та Н – що значить ідея нації. Його почали цілеспрямовано порівнювати з німецьким геральдичним символом Вольфсангель – той використовували нацисти під час Другої світової."Всі називали нас різним словами, але потім стався Маріуполь і всі побачили хто нацисти і фашисти, а хто захисники своєї країни. Наші хлопці ризикувлаи влансим життям, прикриваючи цивільне населення, допомагали людям", – зазначає азовець з позивним "Мольфар".Наприкінці лютого вони – бойові побратими і новачки-добровольці – їхали в Маріуполь з усієї України. Головним стало – встигнути прийти на допомогу рідному місту і своїм побратимам."Усі були готові битися до кінця. Вони розуміли що вони роблять і навіщо. Ніхто не опустив руки і не сказав – розходимся, переодягаємося в цивільний одяг і їдемо в Європу. Всі сказали: "будемо битися скліьки зможемо, і зробимо все що зможемо".Маріуполь оточили з усіх сторін 28 лютого. І почалася найстрашніша і найдовша міська битва в сучасній світовій історії. "Азов" – разом з морською піхотою, прикордонниками і нацгвардійцями – обороняли місто 86 днів. Кожна хвилина, кожна секунда з яких – вияв фантастичного героїзму і вишколу. Якщо ви сумніваєтеся в цьому – спробуйте результативно битися один проти десятьох чи навіть двадцятьох – при цьому не маючи підтримки з повітря, економлячи боєприпаси – і фактично голодуючи.Вони не здалися навіть 20 травня – коли 2000 оборонців за наказом головнокомандувача почали виходити з Азовсталі, складаючи зброю. Попереду були російські тюрми і жахи Оленівки."Це страта була! Вони хотіли показати, що ми вдарили по своїм і настроїти нас проти своєї влади. Але нам пощастило, що вони криворукі", – каже азовець з позивним "Комуніст".Частина азовців і досі в московському полоні. Але всі вони повернуться – вже у бригаду, бо полк перестав вміщати всіх охочих воювати під уславленим брендом. Живі чи посмертно – назавжди стануть часткою власної землі."Будемо далі мстити, поки противник не зрозуміє, що нападати на Україну і воювати з нами це настільки дорого, заплатить таку ціну, що це не вигідно для них", – підсумовує "Мольфар".