Як державне газове родовище може опинитися у Злочевського: розбір схеми

Історія з газовим дозволом, пов’язаним із компаніями, які асоціюють із колишнім міністром екології та природних ресурсів Миколою Злочевським, привертає увагу не лише через прізвища учасників. Ключове питання полягає в іншому: чи може дозвіл, виданий для одного родовища, фактично створити умови для контролю над сусідньою державною ділянкою? У центрі цієї схеми — Семигинівське родовище, межі спеціального дозволу та відсутність чітких обмежень за глибиною.

На перший погляд, ідеться про звичайну процедуру користування надрами. Держава визначає ділянку, видає компанії спеціальний дозвіл, а надрокористувач проводить геологічне вивчення або видобуває газ у межах погодженої території. Проте в реальності вирішальне значення мають не тільки координати площі, а й те, які саме пласти та горизонти охоплює дозвільний документ.

У чому полягає потенційна схема

За наявною інформацією, дозвіл компанії, пов’язаної з дочірніми структурами Миколи Злочевського, охоплює територію поруч із Семигинівським родовищем. Проблема полягає в тому, що документ, як стверджується, не містить обмежень щодо глибини робіт. Тобто формально дозвіл може стосуватися конкретної площі, але водночас залишати надрокористувачу доступ до різних геологічних горизонтів.

Саме ця особливість може мати принципове значення. Газоносні поклади не завжди розташовані в одному шарі. На різних глибинах можуть міститися окремі поклади, які мають власні геологічні межі, запаси та економічну цінність. Якщо межі родовищ визначені недостатньо чітко, свердловина, пробурена на одній ділянці, потенційно може розкривати продуктивний горизонт, пов’язаний із сусіднім родовищем.

У такій ситуації виникає ризик, що приватний надрокористувач отримає можливість працювати з ресурсом, який не був прямо переданий йому державою. Це не означає автоматичного доведення незаконного видобутку. Однак відсутність обмежень за глибиною створює правову та технічну сіру зону, у якій складно однозначно встановити, кому належить видобутий газ і який саме дозвіл дає право на його вилучення.

Для держави така невизначеність може обернутися прямими збитками. Якщо частина запасів фактично переміщується або видобувається через інфраструктуру іншого надрокористувача, бюджет ризикує недоотримати плату за користування надрами, рентні платежі та інші обов’язкові надходження. Крім того, зменшується контроль над стратегічним енергетичним ресурсом.

Чому глибина має значення

У документах на користування надрами зазвичай мають бути чітко визначені межі ділянки, вид робіт, строки, дозволені обсяги та інші умови. Для газових родовищ особливо важливими є геологічні горизонти. Саме вони визначають, з якого шару можна видобувати вуглеводні та які запаси належать до конкретного об’єкта.

Якщо в дозволі зазначена лише площа без деталізації за глибиною, це може ускладнити контроль за діяльністю компанії. На поверхні свердловина може розташовуватися в межах законно наданої ділянки. Водночас під землею вона здатна досягати пластів, які геологічно пов’язані з іншим родовищем. У такому разі формальна відповідність координатам ще не гарантує, що видобувається саме той ресурс, на який видавали дозвіл.

Це створює кілька потенційних механізмів для маніпуляцій. По-перше, можна трактувати межі родовищ по-різному, посилаючись на складність геологічної будови. По-друге, видобуток із суміжних пластів може маскуватися під роботи в межах дозволеної площі. По-третє, держава може отримати недостатні або суперечливі дані про реальний обсяг видобутих запасів.

Особливо складно виявити таку схему без постійного моніторингу тиску в пластах, напрямку руху газу, дебіту свердловин і відповідності фактичних показників затвердженим геологічним моделям. Якщо контроль здійснюється переважно за паперовими звітами компанії, ризик прихованого використання суміжного ресурсу зростає.

Хто і як мав би контролювати ситуацію

Ключову роль у запобіганні подібним схемам мають відігравати органи, які розпоряджаються надрами, погоджують спеціальні дозволи та контролюють виконання їхніх умов. Вони повинні перевіряти не тільки факт розташування свердловини в межах ділянки, а й те, які саме пласти розкриває свердловина та з якого горизонту надходить газ.

Необхідною умовою є прозора геологічна документація. У ній мають бути зафіксовані координати родовища, вертикальні межі продуктивних горизонтів, проєктні глибини свердловин і порядок розмежування запасів, якщо поклади перетинаються. Без таких даних будь-який спір між державою та приватною компанією може перетворитися на тривалий процес експертиз і взаємних звинувачень.

Окреме питання — законність самого оформлення дозволу. Потрібно встановити, на яких підставах компанія отримала право користування ділянкою, чи проводився конкурс або аукціон, які умови були визначені державою та чи змінювалися вони згодом. Важливо також з’ясувати, чи були посадовці належним чином поінформовані про близькість державного Семигинівського родовища.

Якщо дозвільні документи справді не містять обмежень за глибиною, це не обов’язково означає доведену корупційну змову. Проте така обставина може свідчити про неналежне управління державними надрами, недосконалість умов спецдозволу або свідоме створення переваг для конкретного надрокористувача. Остаточні висновки мають ґрунтуватися на документах, геологічних експертизах, даних обліку видобутку та рішеннях компетентних органів.

Суть потенційної схеми полягає не лише у прізвищі власника чи формальному статусі компанії. Найважливішим є поєднання трьох факторів: близькість приватної ліцензійної ділянки до державного родовища, відсутність чіткої вертикальної межі та складність контролю за рухом газу під землею. Разом вони можуть перетворити технічну неточність у дозволі на інструмент доступу до чужих запасів.

Для захисту державного ресурсу необхідно переглянути умови таких дозволів, провести незалежний аудит запасів і зіставити дані геологічної розвідки з фактичними обсягами видобутку. Якщо буде встановлено, що приватна структура використовувала газ із державного родовища без належних правових підстав, держава має вимагати компенсації збитків, перегляду дозволу та притягнення винних посадовців до відповідальності.