Кулеба назвав варіанти для Зеленського без зброї та розвідки США

Сценарій, за якого Україна може залишитися без американської зброї та розвідувальної підтримки, потребує окремої оцінки військових ризиків. Саме від такого аналізу, за словами Дмитра Кулеби, залежатиме вибір подальшої стратегії для президента Володимира Зеленського. Йдеться не про один готовий план, а про кілька можливих варіантів дій, кожен із яких матиме власні переваги, обмеження та потенційні наслідки.

Відмова або скорочення допомоги Сполучених Штатів стала б для України серйозним викликом. Американська підтримка охоплює не лише постачання боєприпасів, систем протиповітряної оборони та іншого озброєння. Не менш важливими є розвідувальні дані, супутникова інформація, координація операцій і можливість завчасно реагувати на зміни на полі бою. Тому втрата одного з цих компонентів вплинула б на всю систему оборонного планування.

Ключове питання полягає в тому, наскільки швидко Україна зможе компенсувати американську допомогу власними ресурсами та підтримкою європейських партнерів. За сприятливого сценарію Київ може зосередитися на прискоренні виробництва озброєнь усередині країни, укладанні довгострокових контрактів із європейськими державами та розширенні кооперації у сфері оборонних технологій. Водночас жоден із цих напрямів не здатен миттєво замінити можливості Сполучених Штатів.

Які варіанти може розглядати Україна

Перший варіант передбачає максимальне посилення європейського компонента підтримки. Україна може наполягати на збільшенні постачання артилерійських боєприпасів, ракет для протиповітряної оборони, безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та техніки для фронту. Окремий напрямок — спільне виробництво озброєння на українській та європейській територіях. Такий підхід здатен частково зменшити залежність від одного партнера, однак для його реалізації потрібні політична воля, фінансування та час.

Другий можливий крок — перегляд пріоритетів на полі бою. За умов обмежених ресурсів військове командування може бути змушене ретельніше визначати ділянки, де необхідно утримувати оборону будь-якою ціною, а де допустиме застосування більш економної тактики. Це не означає автоматичної відмови від окремих територій, проте передбачає розподіл сил з урахуванням найбільшої загрози. Головною метою такого підходу є збереження особового складу, техніки та спроможності армії до тривалої оборони.

Третій напрямок пов’язаний із розвитком власної розвідки. Україна вже має значний досвід використання безпілотників, супутникових знімків, відкритих даних та інших технологій спостереження. Проте національні можливості потребують подальшого масштабування. Йдеться про створення більшої кількості розвідувальних дронів, захищених каналів зв’язку, систем аналізу даних і засобів виявлення переміщень російських військ. Повністю компенсувати американські ресурси буде складно, але зменшити критичну залежність можливо.

Чому оцінка ризиків є вирішальною

Рішення президента не може ґрунтуватися лише на політичних очікуваннях. Необхідно враховувати темпи виробництва боєприпасів у росії, стан українських резервів, можливості партнерів, ситуацію на окремих напрямках фронту та прогноз розвитку подій у найближчі місяці. Також важливо оцінити, які саме американські спроможності є критичними: далекобійне озброєння, протиповітряна оборона, супутникова розвідка чи оперативний обмін інформацією.

Якщо ризики будуть визначені як контрольовані, Україна може обрати стратегію поступової адаптації. Вона передбачатиме нарощування власного виробництва, пошук нових форматів допомоги та збереження оборонних позицій на ключових напрямках. Якщо ж оцінка покаже високу загрозу для окремих ділянок фронту, пріоритетом стане концентрація ресурсів і недопущення масштабного прориву.

Особливе значення має протиповітряна оборона. Без достатньої кількості ракет і систем перехоплення під загрозою опиняються не лише військові об’єкти, а й енергетика, транспортна інфраструктура, промисловість та цивільні міста. Тому переговори з європейськими країнами можуть зосереджуватися не тільки на передачі комплексів, а й на спільному виробництві боєприпасів до них, ремонті техніки та підготовці операторів.

Не менш важливим є питання розвідки. Своєчасна інформація дозволяє виявляти підготовку наступальних операцій, коригувати удари та ефективніше використовувати обмежені сили. У разі скорочення американської участі Україні доведеться активніше об’єднувати дані з різних джерел, посилювати власні аналітичні підрозділи та поглиблювати обмін інформацією з європейськими державами.

Ставка на власні спроможності та партнерство

Окремим елементом відповіді може стати прискорене розгортання українського оборонно-промислового комплексу. Виробництво безпілотників, ракет, боєприпасів і засобів зв’язку вже стало одним із ключових напрямів державної політики. Проте для результату потрібні стабільне фінансування, прозорі закупівлі, захист підприємств від російських атак і довгострокове планування.

Україна також зацікавлена в тому, щоб європейські партнери переходили від разових рішень до багаторічних програм. Такий формат дає змогу виробникам планувати потужності, а військовим — розуміти, на які ресурси можна розраховувати в перспективі. Для Києва важливо, щоб підтримка охоплювала не лише техніку, а й навчання, ремонт, логістику, кіберзахист та обмін розвідданими.

Водночас будь-який сценарій матиме політичну складову. Українське керівництво має пояснювати суспільству, чому змінюються пріоритети, як розподіляються ресурси та яких результатів можна очікувати. Відкритість у межах, що не шкодить обороні, допоможе зберегти довіру громадян і військових.

Позиція Кулеби зводиться до того, що вибір для Зеленського визначатиметься не абстрактним бажанням продовжувати чи змінювати курс, а реальною оцінкою воєнних ризиків. Україна розглядатиме доступні інструменти — від посилення співпраці з Європою та розвитку власного виробництва до зміни тактики й концентрації сил на критичних напрямках. Наслідки скорочення американської допомоги залежатимуть від того, наскільки швидко Київ і партнери зможуть створити дієву систему заміщення військових та розвідувальних можливостей.