«Потрібна якась перемога»: чому путін не йде на конструктивні переговори з Україною — Reuters

В умовах затяжного конфлікту навколо України міжнародні ЗМІ продовжують аналізувати мотивації кремля та логіку прийняття рішень на найвищому рівні. За даними Reuters, головна перешкода для конструктивних переговорів — не лише питання територій чи безпекових гарантій, а й прагнення російського керівництва зберегти імідж сили і домогтися символічної перемоги. кремль не відмовляється від максималістських вимог — диктатор вважає, що скоро РФ захопить Донбас. Ця теза відображає поєднання ідеології, стратегії та внутрішньополітичних потреб, які роблять компроміс у переговорах малоймовірним.

«Потрібна якась перемога»: реалії російської логіки

Reuters звертає увагу на те, що в Москві розглядають переговори не як спосіб досягнути сталого миру, а як інструмент домінування. Питання вигоди від домовленостей для кремля вимірюється не лише геополітикою, а й тим, як рішення будуть сприйняті всередині росії. Потреба продемонструвати успіх перед власною аудиторією змушує лідерство займати максималістські позиції. У цьому контексті будь-яка компромісна угода ризикує бути подана як поразка, а поразка для режиму — потенційний каталізатор незадоволення еліт і суспільства.

Окрім внутрішньополітичного тиску, існують і стратегічні розрахунки: в Кремлі вірять, що наступальні дії або затягування бойових дій можуть змінити реалії на полі бою на їхню користь. Саме ця упевненість у швидкому захопленні територій, зокрема Донбасу, підсилює небажання йти на серйозні поступки. Також варто враховувати роль пропаганди та інформаційної війни: декларовані амбіції створюють наратив перемоги, який підсилює легітимність влади всередині країни.

Фактори, що ускладнюють переговорний процес

Причини відмови від конструктивного діалогу багатогранні. По-перше, існує глибокий дефіцит довіри між сторонами: Москва та Київ мають різні уявлення про кінцеву адресу переговорів і про те, що є прийнятною ціною за мир. По-друге, структура російської влади — авторитарний центр з фрагментацією впливу серед силових і бізнес-еліт — ускладнює ухвалення рішень, які могли б бути довготривалими та прозорими.

По-третє, міжнародний контекст: санкції, військова допомога Україні та дипломатичний тиск формують розклад сил, у якому кремль намагається зберегти можливість маневру. Для частини російського керівництва спроба отримати вигоду на полі бою або через кризові переговори виглядає привабливішою, ніж відверті поступки, що можуть послабити позиції в довгостроковій перспективі.

Нарешті, психологічний фактор: лідер, який вже багато років апелює до образу сили, ризикує втратити обличчя при визнанні своїх помилок або при поверненні до формату переговорів, що передбачає взаємні поступки. Саме цей елемент гордості й страху перед внутрішньою опозицією часто переважає над прагматичною логікою миру.

Reuters також підкреслює, що наратив про «швидку перемогу в Донбасі» виконує роль мобілізуючого міфа, що дозволяє тримати суспільство у стані очікування та виправдовувати продовження війни. Навіть якщо така стратегія ризикована, її короткострокові політичні вигоди для кремля здаються достатніми, щоб відкидати серйозні переговорні пропозиції.

Що це означає для України та міжнародних партнерів? По-перше, важливо визнавати, що переговори можуть бути неможливі доти, доки Москва зберігатиме ілюзію легальної вигоди від військових дій. По-друге, політика стримування і підтримки Києва — як дипломатична, так і військова — лишається ключовою для зменшення шансів на успіх російських планів. По-третє, переговорний процес матиме більше шансів на успіх, якщо будуть створені гарантії, що зменшують політичні ризики для обох сторін і зберігають обличчя для учасників домовленостей.

У коротко- та середньостроковій перспективі, за даними Reuters, слід очікувати на подальше загострення риторики та тактичні маневри з обох боків. Проте міжнародна коаліція може послабити максималістські позиції кремля, якщо зосередиться на посиленій підтримці України, чітких санкційних механізмах і дипломатичних ініціативах, що знижують привабливість «швидкої перемоги» для російської сторони. Поки ж домінує логіка сили і внутрішньополітичних потреб, конструктивні переговори залишаються малоймовірними.