Шокуюче зізнання Лубінця: «Людина з ВІЛ в наряді по кухні» і правда про мобілізацію

Скандальні повідомлення про те, що до лав Збройних сил залучають людей із тяжкими хронічними захворюваннями, знову підняли хвилю обурення в суспільстві. Ім’я народного депутата, який озвучив ці факти, вже стало синонімом вимоги змін: Дмитро Лубінець висловив жорстку критику процедури медкомісій і підкреслив, що нинішні правила не захищають ані громадян, ані саму систему мобілізації.

Шокуюче зізнання і гучна цитата

У своїх публічних виступах та інтерв’ю Лубінець сказав, що бачив випадки, коли люди з тяжкими діагнозами потрапляли у військові підрозділи. Він описав ситуацію образною фразою: «Людина з ВІЛ в наряді по кухні», що викликало широкий резонанс у медіа та соцмережах. В Україні мобілізують громадян із тяжкими діагнозами. Дмитро Лубінець розповів про порушення під час ВЛК та закликав кардинально змінити наказ №402.

Цей випадок, як стверджує політик, не поодинокий і має системний характер: помилки при визначенні групи придатності, відсутність прозорих критеріїв, а також тиск на медперсонал і хворих під час проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Така інформація змушує ставити питання про те, наскільки ефективною і гуманною є поточна система відбору під час мобілізації.

Де слабкі місця системи: ВЛК, наказ №402 та відповідальність

За словами експертів та адвокатів, основні проблеми полягають в процедурних прогалинах. По-перше, критерії придатності часто інтерпретуються надто вільно, що відкриває шлях до суб’єктивних рішень. По-друге, відсутність незалежного контролю над результатами ВЛК дає можливість адміністративного тиску. По-третє, не всі діагнози однозначно підпадають під категорії «обмежено придатний» або «непридатний», і пацієнти зі складними хронічними хворобами опиняються в сірій зоні.

Нині багато хто вказує на необхідність змін у наказі №402, який регламентує порядок допуску і проходження медкомісій. Лубінець закликає до кардинальної ревізії цього документа: уточнити перелік захворювань, врегулювати процедуру оскарження рішень ВЛК, впровадити незалежний медичний нагляд та посилити відповідальність за фальсифікації. Політик наполягає, що без таких змін ризики для життя і здоров’я мобілізованих, а також для боєздатності підрозділів, залишатимуться високими.

Представники громадських організацій додають, що необхідно також забезпечити практичну підтримку тим, хто потрапив у таку ситуацію: доступ до адвокатів, повторні експертизи в цивільних медичних закладах та прозора система передачі медичної документації між лікарнями і військовими комісіями.

Що кажуть медики, правники і суспільство

Медичні фахівці, опитані під час розслідування, погоджуються з тезою про потребу стандартів і чек-листів, які б мінімізували суб’єктивізм. Лікарі наголошують: діагноз сам по собі не завжди визначає ступінь придатності до служби — важливу роль відіграють функціональні можливості людини, стадія хвороби, коморбідність та ризики загострень у польових умовах.

Правники вказують на слабкі сторони законодавства: відсутність чіткої процедури апеляції і тривалі строки розгляду скарг фактично позбавляють людей ефективного захисту. Громадські активісти також наголошують на необхідності публічної звітності ВЛК і статистики щодо причин відмов та направлень до служби.

Суспільний резонанс навколо слів Лубінця показав, що питання мобілізації і здоров’я військовослужбовців потребує ширшого діалогу. Люди очікують не лише гучних заяв, але й конкретних змін у правилах та механізмах контролю.

У відповіді на критику деякі офіційні структури запевняли, що перевірки і робота ВЛК вже проводяться у межах чинного законодавства, а поодинокі випадки пов’язані з людським фактором. Водночас вимоги до прозорості та підвищення стандартизованості процедур лунають дедалі голосніше.

Інструменти, які пропонують експерти для виправлення ситуації: оновлення наказу із впровадженням чітких критеріїв, створення механізму незалежного медичного нагляду, доступні механізми апеляції, підвищення кваліфікації лікарів ВЛК, а також публічна статистика та аудит рішень. Також потрібно подбати про соціальний захист тих, хто внаслідок помилкового рішення зазнав шкоди.

Питання, порушені у розслідуванні, мають важливе значення для довіри суспільства до державних інституцій. Якщо система мобілізації не гарантує безпеку хворих і не захищає інтереси армії, то потрібні швидкі, але продумані кроки реформування. Слова Лубінця стали каталізатором для початку такого діалогу, але від заяв слід чекати конкретних нормативних ініціатив і механізмів їх реалізації.

Зараз важливо, щоб питання були розглянуті відкрито: громадські обговорення, залучення медичної спільноти та правників, прозорий аудит ВЛК і публікація результатів — лише такі кроки можуть повернути довіру і мінімізувати ризики для людей з тяжкими діагнозами та для самої обороноздатності країни.