Ольга в рамках проєкту "Життя в окупації" розповіла, як закуповувала принципово тільки українські продукти, які розвозила по своїх підопічних. Після звільнення міста з-під окупації потребуючих менше не стало, адже обласний центр частково окупованого регіону перебуває постійно під обстрілами росіян. Постійні артилерійські удари по місту лише погіршують гуманітарну обстановку, тому волонтери наражаться на небезпеку.
За словами Ольги Цилінко, росіяни не обстрілюють Херсон ракетами, а б'ють по ньому та його мешканцям із мінометів і установок “Град”, що призводить до значних руйнувань і жертв. Безпечніше за таких умов бути в приміщенні, ніж на вулиці.
За словами Ольги, вона від перших днів забрала до себе трьох дівчат, які навчались в медучилищі. Їх потрібно було годувати. Усі, хто жив в Херсоні, знав, що потрібно було себе прогодувати, а це було вкрай важко. Це супроводжувалось страхом і безгрошів’ям. “Це була страшна ситуація. Ледь не голод. Це було на початку. Від середини березня ми зрозуміли, що потрібно допомагати іншим. Ми почали ширше працювати з населенням”, - розповіла вона.
Директорка "Центру Софія" зазначила, що під час окупації люди намагались не вмерти, тому про психологічну підтримку важко було говорити, тому що дітей зібрали двічі за цей час, а консультації були в основному в телефонному режимі. Специфіка окупації полягає в тому, що допомогти окрім збором грошей було неможливо. Збір коштів був організований на неокупованій території, а потім їх передавали до Херсона.
Ольга Цилінко зазначила, що на першому поверсі працював їхній штаб, а на другому розташувався один із підрозділів ФСБ РФ. Для повноцінної роботи в окупації була видумана легенда і розписано заборонені слова, як-то “психолог”, “психологічна допомога”, “громадська організація” тощо. Також окупантів бувально залякували тим, що їхня неадекватна поведінка призведе до непередбачуваних наслідків.
Утім, росіяни не зупинялись і проводили постійні обшуки. За словами Ольги, всі жили в постійному страху і стані раба, коли навколо панувало повне безправ’я.
Ольга переконана, що після завершення війни українцям доведеться перейматися своїм психологічним станом. Для цього потрібно створювати спеціально установи, запроваджуваи курси тощо.
Українцям, які перебувають на окупованих територіях і під постійними обстрілами через військові дії, Ольга Цигілко радить жити одним днем і не чекати визволення уже завтра, адже це буде великим розчаруванням.