Будь-яке дезертирство – це СЗЧ за визначенням, але не кожне СЗЧ – дезертирство. Тут головна різниця в тому, що дезертир свідомо вирішив не повертатися на військову службу, в армію, у свій підрозділ, у зону відповідальності на фронті. А СЗЧ – це теж самовільне залишення частини, але людина не має наміру назавжди покинути військову службуПро це розповів командир мінометної батареї батальйону "Вовки Да Вінчі", адвокат Андрій Писаренко в коментарі для LB.ua."Можливо, людину (яка пішла в СЗЧ – ред.) щось не влаштовувало в моменті, вона не повернулася з лікарняного, не встигла або важка ситуація в сім’ї була. Або людина не погоджується, на її думку, з непрофесійними наказами командира і просто так само йде в СЗЧ, чекаючи на переведення чи заміну командира", – пояснює адвокат.У тих випадках СЗЧ, з якими зіштовхувався він, люди насправді мали причини. Різниці між тим, пішов військовий на цей крок у тилу чи на передовій, виконуючи бойове розпорядження чи ні, немає, адже в країні воєнний стан."СЗЧ так само може бути просто на передовій, у бойовій обстановці. Різниця лише в суб’єктивній стороні злочину, тобто меті. Якщо мета — ухилення від подальшої служби, це дезертир. Якщо немає мети ухилитися, це СЗЧ", – пояснює він. Але і в тому, і в тому випадку нижня межа покарання – від п'яти років позбавлення волі. Проблема у тому, що ніхто не розбирається в мотивах, обстановці, об’єктивній стороні злочину. Адже замість чути військових і шукати шляхи розв’язання проблем держава свого часу вирішила зробити ставку на залякування й покарання."Наприкінці 2022 року депутати без обговорення внесли зміни в Кримінальний кодекс. І прийняли за один день інквізиційний закон (8271), який підсвітив, підсилив і зацементував кримінальну відповідальність військових порівняно з іншими членами суспільства. Це був примітивний закон з погляду юридичної техніки. Додали строки покарань і загнули цю диспропорційну відповідальність виключно і виключно для військових", – пояснював раніше Писаренко."Мотивація" реальними тюремними термінами – замість якісних знань і навичок, забезпечення та довіри в колективі й до командування – дещо нагадує методи росіян. Адвокат вважає, що система навряд чи зможе впоратися з такою кількістю справ, навіть якщо враховувати оголошену кількість тих, хто пішов у СЗЧ. Крім того, ця цифра враховує обидві ситуації – і дезертирство, і СЗЧ, відповідно жодну нормально не розслідують. Тож у цьому загальному числі є й випадки, коли людина поверталася на службу."Система не встигає справлятися з прямим дезертирством. Такий вал справ, що цих випадків часто просто не розслідують. Фізично не вистачає на це часу, ДБР не встигає. Навіть якщо людина сидить удома, за адресою прописки. А їх тисячі по країні", – зауважив Писаренко.У серпні парламент вирішив декриміналізувати перший випадок СЗЧ за умови, що військовий самостійно повернеться до частини – своєї чи іншої."Восени 2022 року непрофесійними руками поламали чітку структуру кримінального законодавства, щоб усім військовим почали роздавати реальні тюремні строки, незалежно від обставин конкретної події (закон 8271). Замотивували так замотивували. А коли зрозуміли, що система дала збій, замість скасувати дискримінаційні норми взагалі зняли відповідальність за перший випадок СЗЧ. Це як бензин гасити водою", – переконаний Писаренко.