За сотню метрів від кордону з Росією розвідники полюють на ворожі ДРГ: йдуть крок у крок і слухають простір

Росіяни зі своєї території щоденно обстрілюють північ Харківщини з танків, мінометів та далекобійної артилерії, далі ж під прикриттям такого вогню, в Україну прагнуть потрапити ворожі диверсійно-розвідувальні групи. Аби захистити побратимів та цивільних на полювання у сутінках у бік кордону йдуть українські розвідники, йдеться в ТСН. “Тут у них була лінія оборони, тут повно ящиків, як завжди після орків сміття дуже багато”, - показують бійці.За кілька кілометрів від українського кордону, на півночі Харківщині, коли тікали, окупанти спробували влаштувати нездоланну лінію оборони. Вони залишили після себе суцільну руїну і силу-силенну вибухових пасток. Частину російських мін, наші військові знешкодили, та мало не кожної доби вздовж кордону з’являються нові смертоносні ворожі сюрпризи. В наших суміжників. Ми маємо постійно знати, що творить наш ворог. На кордоні, де пересувається, де можуть бути засідки, де можуть бути проходження ДРГ”, - каже розвідник окремого батальйону 127 бригади сил ТРО “Чемпіон”.

Саме за тим знанням, по кілька разів на тиждень вони йдуть у ніч. “Мета таких виходів, це подивитись, чи не було слідів супротивника”, - пояснює розвідник.Йдеться крок у крок і через кожні кілька десятків метрів по черзі уважно вдивляються крізь прилади нічного бачення у темряву. Час до часу вся група зупиняється, аби послухати простір.Здається, вирахувати у темряві хоч міни з розтяжками, хоч сліди ворожих диверсантів - просто неможливо. Та наші розвідники запевняють, насправді, алгоритм не надто складний. “Тут ніхто не ходить, окрім тварин і нас. Відповідно, якщо є чужі сліди, це чужі сліди”- зазначають розвідники.

“Метрів 600 вже державний кордон України. За ним орки, але ми зараз в низині, а вони - на висоті. Інколи вилазять наверх, щоб якимось вогнем нас розбудити”, - кажуть хлопці. Відповідальний за вогневу міць розвідгрупи, кулеметник “Сєва” зізнається, вільно почуватися окупантам українські військові не дозволяють. “Ми не чекаємо, поки підійдуть там. Бачимо рух, перед нами нікого немає наших. Всі наші позаду. Значить ворог”, - розповідає “Сєва”.Інколи на бік розвідників стає сама погода - дощ й відлига перетворили геть усю прикордонну смугу на суцільне болото, малопрохідне, навіть, для відчайдушних диверсантів.Читайте також:На Прикарпатті волонтери змусили пам’ятники військових “заговорити”: про полеглих можна подивитись цілий фільмУ Нікополі рекорди з кількості обстрілів і тривалості тривог, але люди вперто лагодять зруйновані ворогом будинки“Надути” росіян: можливо, Міноборони РФ рахує кількість "знищених в Україні "Хаймарсів", але отаких