Стоунхендж, побудований понад 5 тисяч років тому, – це одна із найбільш захопливих загадок археології та історії. Тепер один вчений запропонував нову дивовижну гіпотезу і стверджує, що знає, навіщо збудували древній храм, відомий нам як Стоунхендж.Про це пише DailyMail.Професор Теренс Міден, археолог і фізик Оксфордського університету, стверджує, що Стоунхендж, ймовірно, був фалічним храмом. За його словами, центральний камінь мегалітичної споруди висічено у формі анатомічно правильного фалосу завдовжки 2,6 метра.Хоча цей моноліт, відомий як "камінь 67", нині лежить на боці, наполовину засипаний землею, колись він займав центральне місце у споруді. Він був встановлений таким чином, щоб промені сонця висвітлювали його на сході літнього сонцестояння і на заході сонця в день зимового сонцестояння. Якщо це правда, весь комплекс міг бути величезним храмом родючості і використовувався як своєрідний "календар" кам'яного віку.В Епоху будівництва Стоунхенджа фалічні камені більш менш реалістичної форми використовувалися в різних регіонах, як символ родючості. Вони відігравали важливу роль у релігійних системах вірувань неолітичної Європи та Азії.Хоча зараз це, можливо, і не очевидно, професор Міден вважає, що непримітний камінь колись був найважливішою частиною Стоунхенджа і мав ритуальне значення. За словами вченого, будівельники храму зробили контури центрального каменю максимально реалістичними і навіть намагалися висікти шкірно-судинний малюнок."Коли камінь 67 упав, він упав між іншими каменями, через що його деталі було важко розглянути. Через це, а також, можливо, через християнське святенництво, його ніколи раніше не помічали мільйони відвідувачів за останні п'ять століть", — розповів учений.
Другий важливий камінь Стоунхенджа, який знаходиться на осі сонячних променів у дні літнього та зимового сонцестояння, це так званий "вівтарний камінь". Будівельники також надали йому певної форми, щоб використовувати в ритуалах. На думку професора Мідена, вівтарний камінь, що лежить, був "парнеркою" фалічного каменю 67, який стояв поруч.У деяких стародавніх європейських та азіатських культурах сонце та місяць часто уособлюють чоловічу та жіночу сили відповідно, і в міфах часто зустрічаються пари божеств – чоловічого сонячного та жіночого місячного. А останні дослідження Стоунхенджа показують, що його камені орієнтовані не тільки за напрямом сонячних променів, а й відповідають руху Місяця. Зокрема, прямокутна внутрішня структура, позначена чотирма каменями, може відповідати події, яку називають зупинкою Місяця, яка відбувається раз на 18 років.Це говорить про те, що Стоунхендж був храмом родючості, побудованим для відображення символічного зв'язку між жіночим місяцем та чоловічим сонцем у певні важливі дні року.