Кодифікація дрона не гарантує контракт: що відбувається далі

Дата публікації Кодифікація дрона не гарантує контракт: що відбувається далі
Опубліковано 21.11.26 12:11
Переглядів статті Кодифікація дрона не гарантує контракт: що відбувається далі 22
Кодифікація дрона не гарантує контракт: що відбувається далі

Кодифікація та номенклатурний номер НАТО відкривають виробнику шлях до системних державних закупівель, але не гарантують ані замовлення, ані фінансування, ані графіка поставок. Як пояснює комерційна директорка британсько-української оборонної компанії Trypillian Вікторія Кульчицька у колонці для РБК-Украина, після кодифікації виробу ще потрібно пройти шлях від підтвердженої потреби війська до стабільного серійного виробництва.

У жовтні FPV-дрон Trypillian VORON-10 пройшов кодифікацію Міністерства оборони України та отримав номенклатурний номер НАТО. Це означає, що виріб можна однозначно ідентифікувати в системі обліку, постачання й забезпечення. Для виробника така процедура є необхідною умовою виходу на системні державні закупівлі.

Водночас сам номер не створює контракту. Кодифікація не передбачає автоматичного замовлення, не виділяє коштів на закупівлю комплектуючих і не визначає терміни, у які дрон має бути поставлений військовим.

Що потрібно для закупівлі

Рішення про закупівлю залежить від кількох окремих умов: наявності потреби війська, фінансування та відповідності постачальника вимогам конкретної процедури. У роз’ясненні Міністерства оборони щодо контрактування через Агенцію оборонних закупівель ДОТ кодифікацію названо лише одним з елементів поряд із профінансованою потребою та верифікацією постачальника.

Для розуміння процесів у секторі оборони важливі й базові поняття, зокрема терміни, що стосуються військових формувань і підрозділів ЗСУ. У випадку оборонних закупівель за формальним статусом виробу стоять практичні рішення про потреби підрозділів, фінансування та постачання.

Для Trypillian розробка дрона починається зі спілкування з військовими. Команда з’ясовує, які завдання виконують підрозділи, чого їм бракує в наявних рішеннях і в яких умовах використовуватимуть виріб. На цій основі створюють прототип і проводять внутрішні випробування.

Після цього зразки передають військовим для перевірки в реальних умовах застосування. Такі партії компанія надає безкоштовно. Отриманий зворотний зв’язок дає змогу оцінити, наскільки інженерні рішення відповідають потребам користувачів, і визначити, що потрібно змінити до підготовки документації на кодифікацію.

Що відбувається після кодифікації

Кодифікація не означає, що виріб перестає змінюватися. Після використання дрона військові продовжують надавати відгуки, а виробник удосконалює конструкцію з урахуванням практичного досвіду.

Міністерство оборони розрізняє суттєві конструктивні зміни та вдосконалення виробу. Якщо зміни є значними, може знадобитися кодифікація нового виробу. Для доопрацювань, які не змінюють його сутнісних характеристик, номенклатурний номер може зберігатися після проведення випробувань і документального оформлення внесених змін.

Однак навіть наявність чинної кодифікації не вирішує питання виробничого планування. Щоб вчасно закуповувати компоненти, залучати людей і розподіляти ресурси, компанії потрібен зрозумілий горизонт майбутніх замовлень.

Якщо рішення про наступні партії ухвалюють із запізненням, пауза в контрактах може позначитися на забезпеченні підрозділів через кілька місяців. Виробничий цикл неможливо відновити миттєво: постачальникам потрібен час на виготовлення компонентів, а виробнику — на їхню закупівлю, складання, контроль і підготовку поставки.

Тому шлях кодифікованого дрона не завершується отриманням номенклатурного номера НАТО. Для регулярного надходження виробів до війська потрібні одночасно підтверджена потреба, фінансування, перевірений постачальник і передбачуваність подальших замовлень.

Поділитись у соціальних мережах:

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter