Російські «Молнії» більше не сховаються: як працює D-Vision SDR

Українська компанія CODE380 представила кишеньковий приймач D-Vision SDR, який у реальному часі перехоплює відеосигнали з російських безпілотників. Пристрій має допомагати операторам ЗСУ виявляти ворожі ударні дрони, не демаскуючи власні позиції. Про це повідомляє РБК-Украина з посиланням на Defence News.

D-Vision SDR створили на базі програмно-визначеного радіо (SDR). Приймач сканує частоти від 500 МГц до 8,7 ГГц без «сліпих зон», а його програмна архітектура дає змогу оновлювати систему під нові характеристики безпілотників.

Що відомо про приймач

Пристрій важить близько 290 грамів — приблизно вдвічі менше, ніж українські аналоги. Аналогові відеопотоки він може перехоплювати на відстані до 10 кілометрів у діапазоні від 540 МГц до 6 ГГц. На вищих частотах дальність становить від 3,5 до 5 кілометрів.

Окремо розробники наголошують на повному покритті діапазону 4,1–4,5 ГГц. У червні на ці частоти перейшли нові російські ударні дрони «Молнія».

Аналогові безпілотники передають відео без шифрування, тому оператори можуть завчасно побачити напрямок польоту та ймовірну ціль дрона. За задумом розробників, це дає додатковий час для реагування без активного випромінювання, яке могло б видати позицію військових.

Порівняння з іншими рішеннями

Серед українських пасивних сенсорів для виявлення дронів D-Vision SDR вирізняється вагою. Для порівняння, Vydun 7.5 від проєкту Babai важить близько 0,9 кг і працює на частотах до 7,5 ГГц, SENSE-4 від Contra-drone має масу 600 грамів та покриває діапазон до 8,2 ГГц, а Chuyka 3.0 від BlueBird Tech важить до 650 грамів і може бути модернізований для роботи на частотах до 8,8 ГГц.

Розвиток українських технологій для протидії безпілотникам охоплює не лише засоби радіомоніторингу. Раніше український розробник показав робота «Соломандра» та розповів про його можливості.

Водночас можливості D-Vision SDR, як і інших подібних систем, обмежені типом сигналу. Експерти очікують, що росіяни поступово переходитимуть на цифрові відеопотоки та керування через оптоволоконний кабель. Кишенькові детектори й стаціонарні станції, які працюють із радіосигналами, наразі не можуть ефективно протидіяти таким рішенням.

Тому виробники нових засобів радіорозвідки закладають у них можливість подальших програмних і технічних оновлень.