У Києві запрацював Музей воєнного дитинства: показали особисті речі неповнолітніх із Донбасу

48 тисяч дітей в Україні мають офіційний статус - "діти війни". Понад 400 тисяч їх проживає в зоні військових дій на Донбасі. Епілепсії, облисіння, нервові тіки, депресії та енурези - це наслідки життя в зоні бойових дій. Травми дітей досі вивчають, лікують та пробують задокументувати. Наприклад, у Музеї воєнного дитинства, який відсьогодні запрацював у Києві.

Про це 22 червня йдеться у сюжеті ТСН.19:30.

Дівчина не може стримати сліз, коли торкається руками ковдри, якою сім років тому вкривалась у підвалі в Красногорівці під Донецьком. Війна прийшла в її дім, коли Мирославі було 13 .

"Я пам'ятаю, коли в один день все було добре, а наступного - стало все погано. Я пам'ятаю, як ми пів року жили в підвалі, я свою кімнату, живучи в будинку, могла пів року не бачити", - каже Мирослава.

Це ковдра з життя в підвалі, коли навколо обстріли, нині експонат Музею воєнного дитинства.

"Ми ними вкривались, іноді під себе підкладали. Інколи було таке, що ми спускались в підвал, а там ця ковдра вже лежала. Вона була мокра з пліснявою, але ми нею все одно вкривались", - згадує Мирослава.

Мирослава тепер студентка в Києві, вдома на підконтрольній території буває рідко, і була впевнена, що вже не болить, поки не побачила свій плед знову

В Україні 8 рік вивчають і пробують зрозуміти масштаби та наслідки неоголошеної війни для дітей. Музей воєнного дитинства у всьому світі досліджує життя дітей на війні. Перший такий запрацював у Сараєві.

"Наразі ми маємо 130 свідчень з Луганська та Донецька і перші свідчення дітей Другої світової війни", - кажуть в музеї.

Це - міжнародна платформа, яка налічує тисячі експонатів збройних конфліктів дітей Сирії, Лівану, Афганістану і відсьогодні й України.

"Ви можете подивитись особисті речі які діти нам передали і почитати їхню історію", - кажуть в музеї.

Дитячі іграшки, книжки, малюнки, гільзи, підняті на блокпосту, - так виглядає Музей воєнного дитинства у Києві. У реальності ж наприклад, автор ось цього красивого розстріляного лебедя на ставку у зоні бойових дій сам живе у наскрізь простріленому будинку із парканом, як решето від куль, і він досі боїться гойдатись на власній гойдалці.

Гради та міномети над дахом дому, війна в саду та на городі - таке дитинство в Ігоря. Майже рік життя в підвалі власного будинку.

"Коли почалась війна, йому ще і 7 років не було. Це - перший клас, все цікаво. Він дивися на ці танки, фотографувався з ними, поки не налякався", - розповідають історію Ігоря.

Позавчора Ігорю виповнилося 14 років, він досі лікує нервовий тік, коли руки і голова не слухаються й мимоволі рухаються самі собою.

Медики кажуть, травма мине, коли завершиться війна. Поки ж малювання для хлопця - реабілітація.

"Це його антистресова терапія, він живе в таких умовах, що жодна психіка не витримає. Цього лебедя він намалював, коли побачив, що на ставку стріляють. Він захотів домалювати пару", - кажуть медики.

Найважчий дитячий спогад у Музеї воєнного дитинства - ось ці статуетки ведмедів. Їх знайшла дівчинка на руїнах будинку, в який влучив град, баба з дідом загинули, а подаровані звірята онука зберегла, щоб їх віддати у музей.