Україна - світова столиця ампутацій, але українці і досі часто неадекватно реагують на людей з протезами

Протези і колісні крісла - нова норма для України, але суспільство має пройти через зміни, бо досі не завжди адекватно реагує на поранених воїнів. Вони кажуть, що реакція може бути різною - від жалю, до тикання пальцями на в сторону людини на протезах, йдеться в ТСН. Військові з ампутаціями тільки починають виходити у світ. Їх основна маса ще лікується у медзакладах і живе у реабілітаційних центрах. Але в Україні наразі найбільше у світі ампутацій і кількість поранених збільшується з кожним днем війни. “Протез, або колісне крісло - це є нова норма в суспільстві це треба розуміти як норму”, - каже психолог.

Але щоб прийняти цю норму, додає психолог, суспільство має пройти через зміни. “У реабілітаційному центрі можуть навчити користувався протезам, впоратися зі своїми особистими психологічними проблемами, але тут не можуть підготувати пораненого до реакції на нього суспільства, а ця реакція може бути абсолютно різною, а деколи навіть болісною”, - каже він. У Романа ампутована рука, він вже рік лікується, але коли виходить у звичайне цивільне життя - відчуває на собі погляди, а деколи на нього навіть тикають пальцем. “Коли дитина на всю округу кричить: "мама, мама дядя з дивною рукою" і неприємно не через те, що дитина кричить, а через те, що мати поруч стоїть і нічого не каже”, - пояснює Роман.Він забрав вибухівку у цивільного під Мар'янкою, фосфорна міна вибухнула в його руках. Відірвала правицю, пальці на лівій. Він частково втратив слух і зір, на його обличчі сліди того дня. Рома за освітою кухар, хоче готувати однією рукою. Хлопець каже, що коли буде протез, впорається набагато швидше. Просто посеред зйомки ТСН йому приносять пакунок із біонічною рукою. “Таке дивне наче іграшкою реально граюся”, - каже боєць.

Він керує штучною рукою своїми м'язами. Роман пройшов сотні тренувань, готувався до цього моменту, а нині не вірить, що у нього вже хоч і штучна, але своя рука. Рома, каже це надасть йому впевненості, головне, щоб його не жаліли.

Редакторка глянцю, де ще 6 років тому друкувалися фото військових з ампутаціями ще до повномасштабного вторгнення, каже жалість - це найгірша реакція, і про це говорив кожен герой фотосесій. “Жалість дуже принижує, їх нова фізична якість робить їх надлюдьми, тому що вони пройшли випробування війною, пораненням” - каже вона. Проєкт "Переможці", який курувала ведуча ТСН Соломія Вітвицька, вперше в країні почав формував нові канони краси і не боятися показувати понівечене війною тіло. На кожній світлині - сталеві люди, що не втратили силу духу.Фотографиня Марта Сирко працює з тілом у кадрі, але показує не сталевих людей, а те, яким крихким може бути тіло. Вона на фото не приховує жодного шраму, жодної позначки, що залишила війна. “Я прийшла до того, що це не недоліки. Мабуть це боротьба зі стигмою суспільства. Тіло нам показує історію життя і не можна це приховувати”, - каже Марта. Через фото Марта хоче показати нову красу і нову естетику людей, що захищали країну ціною власного здоров'я. “Канони змінилися, ці люди такі важливі в суспільстві, треба адаптовуватися, щоб толеранстність була до всіх загалом. Нам потрібно про це говорити, це важливо”, - переконує фотографиня У серії фото "Скульптурні" є початок, але коли саме буде кінець - фотографиня не знає. Можливо вона зупиниться, коли ми усі дійдемо до сприйняття того, що захисники з відбитками війні на тілі абсолютно красиві і протези і колісні крісла - наша нова норма.Читайте також:Для деяких українців переселення стало випробуванням, для інших - поштовхом: які можливості є у ВПОВ будинках пліснява і ростуть гриби: у Херсоні під обстрілами триває велике прибиранняЗнімання перетворилося на боротьбу за виживання: на Луганщині окупанти влаштували полювання на поліцію і групу ТСН