Тривога без паузи: як зрозуміти, що вам потрібна допомога

Постійне напруження, безсоння, прискорене серцебиття та страх перед звичайними ситуаціями можуть свідчити не лише про наслідки стресу, а й про тривожний розлад. Як відрізнити природну реакцію організму від стану, який потребує допомоги, пояснила психіатриня та психотерапевтка Інна Черненко. Про це повідомляє РБК-Украина.

В умовах війни страх і занепокоєння є природними реакціями на обстріли, повітряні тривоги, невизначеність і побутові труднощі. Однак іноді тривога стає настільки сильною, що починає впливати на повсякденне життя.

Коли тривога виходить за межі звичайного стресу

За словами Інни Черненко, ключова різниця між стресом і тривожним розладом полягає в інтенсивності, тривалості симптомів і тому, наскільки вони заважають людині жити.

Якщо занепокоєння поступово слабшає після завершення стресової ситуації, це може бути нормальною реакцією організму. При тривожному розладі відчуття небезпеки здатне зберігатися навіть тоді, коли безпосередньої загрози немає.

Серед можливих ознак такого стану — постійне очікування поганих подій, нездатність розслабитися, порушення сну, надмірні переживання через повсякденні справи та уникнення ситуацій, які викликають страх. Важливо оцінювати, чи заважають ці прояви працювати, спілкуватися, відпочивати або виконувати звичні справи.

Чому тривога відчувається як фізична хвороба

Тривожний стан не завжди починається з очевидних психологічних симптомів. Організм може реагувати прискореним серцебиттям, болем або дискомфортом у грудях, запамороченням, м’язовим напруженням, нудотою та іншими порушеннями роботи шлунково-кишкового тракту.

Через це люди часто спершу звертаються до кардіолога, гастроентеролога або іншого вузького спеціаліста. «Тривога і депресія часто маскуються під різні соматичні захворювання», — зазначає Черненко.

Водночас не варто автоматично пояснювати будь-які фізичні симптоми стресом. Прискорене серцебиття, біль у грудях і запаморочення можуть мати інші причини, тому за потреби важливо пройти обстеження та виключити соматичні захворювання.

Чи завжди потрібні антидепресанти

Звернення до психіатра не означає автоматичного призначення медикаментів. Тактику лікування визначають з урахуванням вираженості симптомів, діагнозу, тривалості стану та його впливу на якість життя.

Одним із методів допомоги при тривожних розладах є когнітивно-поведінкова терапія. Медикаментозне лікування, зокрема антидепресанти, можуть розглядати окремо — за рішенням лікаря та відповідно до стану конкретної людини.