"30 років Незалежності": Житомир очима ведучої ТСН Наталії Мосейчук

Отже, Житомир. Моя мала батьківщина. І як ведеться в таких випадках, батьківщина дуже тепло зустрічає. І правда, після хмельницького буревію та вінницької зливи Житомир зустрів теплом. Я не була тут два роки, і чесно кажучи, зраділа. Ти змінився. Ти багато будуєшся, чепуришся, у тебе з'являються нові герої, нові люди. Частинка мого серця - тут.

Ніколи не думала, що буду в Житомирі в гостях, а не вдома і зупинятимуся в готелі. В Житомир наша родина переїхала, коли батько-військовий отримав тут нове призначення. Я прожила з містом 6 років. Зараз батьки вже зі мною.

Це місто моїх спогадів – приємних спогадів. У цьому парку було моє перше побачення з майбутнім чоловіком і я зрозуміла, що я пропала.

Далі машрутом – знаменита житомирська брила. За легендами, саме з неї почався Житомир.

Район університету - це про екзамени, нерви, навчання до ночі у лінгафонному кабінеті і неймовірної швидкості та барв студентське життя.

А тут – чекають на Ілона Маска. Щоб перевершити Сергія Павловича Корольова, йому було б не зайве подивитися космічну експозицію із 30-річним стажем. Вона - суцільна скринька Пандори із секретами галузі і звуками Всесвіту.

Сергій Павлович тут скрізь. Логічно, що його ім’ям тут назвали новісінький аеропорт. Його збудували на місці руїн старого, які простояли майже 30 років. Екскурсію поки порожньою будівлею проводить власник аеропорту. Тут майже все готово для пасажирів. Справа за малим - новою злітною смугою.

Пам’ять - те, що робить житомирян людьми з великої літери. Тиха пам’ять - про це місце, місце спочинку українських військових. Тут вглядаєшся у гранітні очі і мовчки ковтаєш сльози…

Житомир не забуває, і важко оговтуючись від втрат, шукає в собі сили жити далі. Будується. Розвивається. І обнадіює.

Більше подробиць дивіться на відео: