Без ліків, світла та води лікарі Маріуполя врятувати поранену, зашивати її довелося без наркозу

З сином у Дніпро жінка приїхала кілька днів тому. Вона ніколи не думала, що все її життя поміститься на двох матрацах та у кількох сумках, йдеться в ТСН.

Зараз пристосовуються до життя у притулку і згадує, якою щасливою була до війни, а далі почалися обстріли. «На очах почало все вибухати, у брухт весь під'їзд, це те, що я побачила останнє і ми почали падати на землю, я вже поранена була», - пригадує Наталя.

Що було далі жінка пам'ятає погано. Зате її 15-річний син у дітях розповідає як всі кинулися рятувати маму. «Щось їй поклали зупинити кров, якісь антибіотики сусіди дали. Проїжджала просто дивом машина волонтерів, я вибігав і зупинив їх. Вони забрали маму до лікарні я разом із нею поїхав», - пригадує юнак.

Це було у середині березня, у той час в лікарні вже мало чим могли допомогти. Зашивати рану довелося по живому. «Не було ні медикаментів, ні перев'язочних матеріалів, ні світла, ні води. Я стільки смертей за всі свої роки не бачила, скільки там - за 10 днів»,- переконує вона.

Після лікарні родина 2 місяці жила у підвалі під постійними обстрілами. Дрова та їжу діставали чоловіки, а вона з сином відповідали за воду. Коли ж бої змістились до "Азовсталі" наважились виїхати з міста. Виїхали з приватним перевізником до окупованого Бердянська. А вже звідти волонтери доправили їх до Дніпра. Тепер гуляють містом звикаючи до життя без обстрілів. Зупиняються біля потрощених авто у музеї. «В Маріуполі повз такі машини ходили щодня. І згорілі є і постріляні, та на шматки розірвані. Неприємні спогади, для мене це найстрашніше, що трапилося в житті», - зазначає Наталія.

Забути про пережити не дає і уламок, який маріупольські лікарі дістати не змогли. Наталя сподівається, що це зроблять дніпровські медики, а ще вилікують перебитий нерв і вона зможе повернутися на роботу до улюбленого фітнесу .

Читайте також:

Колаборанти мають схожі "обличчя" і їх не так багато: активісти і правоохоронці зібрали реєстр зрадників

ВР має ратифікувати задля членства в ЄС Стамбульську конвенцію, яка понад 10 років викликає в Україні супротив

Лише раз зміг переночувати вдома: у Харкові випускник технікуму своїм хлібом рятував місто від голоду